15 березня 2011 року 10157/10/1070
Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Варданян О.В., за участю представників від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: не з'явився,
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області про стягнення витрат,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось "Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вироб пщтві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 132922, 01 грн.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що у період з 01.01.2010 по 01.12.2010 особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок іещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ним здійснювалась виплата пенсій. У випадку, коли розмір пенсії не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму.
Виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якими також встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсій здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Оскільки позивачем понесені певні витрати, пов'язані як з виплатою і доставкою пенсії, так і з виплатою та доставкою щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, а відповідач відмовився їх відшкодовувати, позивач звернуся до суду з позовом про стягнення вказаних сум.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, не з'явився. Водночас, матеріали справи містять клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача^ підставі наявних в ній доказів.
Як убачається з наявних в матеріалах справи заперечень, відповідач не визнає адміністративний позов у зв'язку з тим, що статтею 21 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», встановлено перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у разі настання страхового випадку, однак, виплата сум державної адресної допомоги вказаною статтею не передбачена.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.
З січня по грудень 2010 року Управління Пенсійного фонду У фаїни в Іванківському районі Київської області здійснювало виплату пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворюваьня, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що проживають на території Іванківського району Київської області в кількості від
21 до 24 осіб, в залежності від місяця.
У тих випадах, коли розмір пенсії не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що досягала встановленого прожиткового мінімуму. Такі виплати здійснювались позивачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійною забезпечення громадян», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Таким чином, упродовж вказаного періоду позивачем виплачено пенсії разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії на користь 22 - 24 осіб (залежно від місяця). Сума виплачених коштів за вказаний період становить 132922, 01 грн., з яких: 129158, 22 грн. - сума щомісячної державної адресної допомоги; 2554, 68 грн. - допомога на поховання; 1209, 11 грн.-поштові видатки.
Оскільки виплата пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивач і відповідач щомісячно проводили звірку витрат по особових справах потерпілих. Результати звірки оформлювались двосторонніми актами.
В результаті звірки відповідач визнав усі витрати позивача, що пов'язані з виплатою пенсій. Проте, витрати, пов'язані з виплатою і доставкою щомісячної державної адресної допомоги, не визнав і відмовився їх відшкодовувати.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В силу пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ).
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку на виробництві, що визначений статтею 5 вказаного Закону, є цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Відповідно до статті 15 Закону України вТд 23.09.1999 №1105-ХІУ страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно із статтями 13, 14 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. При цьому, під нещасним випадком розуміється обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Статтею 21 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ встановлено виключний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, відповідно до статті 21 цього Закону, в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІУ Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Порядок визначення розміру щомісячних страхових виплат визначається статтею 34 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ, якою передбачено, зокрема, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Виплата щомісячної адресної державної допомоги, підвищення до пенсії та індексація пенсій не входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ.
Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 встановлено, що в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного зипадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох 120 відсотків, на грьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії , сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Проте, у пункті 4 вказаної Постанови, Кабінет Міністрів України також встановив, що шплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за >ахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Тобто, вирішуючи іитання про джерело виплати щомісячної державної адресної допомоги, Кабінет Міністрів України фактично прийняв рішення про розпорядження коштами Фонду соціального страхування іід нещасних випадків.
Як вже зазначалось судом. Конституція України встановила, шо основи соціального захисту, форми і вили пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності таким законом є Закон України від 23.09.1999 № 110^-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким не передбачено здійснення виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до статей 15, 16 Закону України від 23.09.1999 № 1105-Х1У Фонд соціального страхування від нещасних випадків є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі деожавою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням (стаття 46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ).
Кабінет Міністрів України, відповідно до Конституції України та законів України, не наділено повноваженнями щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
В силу частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору Постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в частині визначення джерела виплати щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії (за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків) застосуванню не підлягає.
Зважаючи на викладене, відмова відповідача у відшкодуванні витрат, понесених Пенсійним фондом України на виплату щомісячної державної адресної допомоги, є правомірною, оскільки правові підстави для такого відшкодування за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Укра 'ни відсутні. Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 березня 2011 р.