23 квітня 2010 року 3841/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Горбачі А.М., за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1,
від відповідача: не з 'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості, -
встановив:
У березні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 про стягнення до державного бюджету податкової заборгованості у розмірі 1634,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, іцо згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за єдиним податком.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості на до державного бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні 23.04.2010р. позов підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, в судове засідання 23.04.2010 р. не з'явився.
Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 КАС України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
ОСОБА_2 має статус фізичної особи підприємця, зареєстрований відділом державної реєстрації Білоцерківської міської ради Київської області 01.10.1999р.. про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 04055009Ф0190778, як платник податків перебуває на обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 07.10.1999р. за № 72.
15.12.2008р. відповідач подав заяву до податкового органу про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Згідно із заявою визначено вид підприємницької діяльності - роздрібна торгівля. Відповідачу було видано відповідне свідоцтво платника єдиного податку серії Ж № 145716.
За даними податкового органу відповідач має податкову заборгованість за єдиним податком за квітень у розмірі 34,10 грн. та за травень - грудень 2009 р. у розмірі 1600,00 грн. Загальна сума заборгованості становить! 634,10 грн.
Податковим органом було надіслано на адресу відповідача першу і другу податкові вимоги (від 27.03.2009р. № 1/839 та від 28.04.2009р. № 2/1161), однак до дня судового
розгляду податкову заборгованість відповідачем не сплачено.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Указом Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ від 03.07.1998р. № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з пунктом 2 Указу від 03.07.1998р. № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Згідно з рішенням 43 сесії Білоцерківської міської ради Київської області V скликання від 18.02.2009 р. № 939 «Про врегулювання видів ставок єдиного податку відповідно до класифікації видів економічної діяльності» ставка єдиного податку, обрана відповідачем - 200,00 грн. на місяць.
Пунктом 2 Указу від 03.07.1998р. № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідач повинен сплачувати суми єдиного податку до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, та надавати докази сплати податку до податкового органу разом з податковою звітністю.
Відповідно до пункту 1.2 статті 15 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000р. №2181-111) податкове
зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закон України від 21.12.2000р. №2181-111 податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Частиною першою підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 передбачено, що у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 також передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Станом на день розгляду справи доказів щодо оскарження відповідачем податкових вимог, суду не надано.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про
державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: відповідач є суб'єктом оподаткування єдиним податком, ставка податку, податкова база, а також сума податкового зобов'язання, що належить до сплати податковим органом визначені правомірно і правильно.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11. 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 10 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 квітня 2010 р.