20 жовтня 2015 р. Справа № 818/1220/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Бартош Н.С. , Донець Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
06.04.2015 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправним дії відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області (нині - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, далі по тексту - відповідач, Інспекція ДАБК у Сумській області, Управління ДАБІ у Сумській області) щодо реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації № СМ19212185995 від 08.10.2012 року;
- скасувати рішення Управління ДАБІ у Сумській області щодо реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації № СМ19212185995 від 08.10.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.10.2011 року по справі № 2-234/2011 року, що набрало законної сили 08.12.2011 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, - ОСОБА_1 зобов'язаний за власний рахунок знести самовільно побудований гараж за адресою АДРЕСА_1.
Добровільно ОСОБА_3 вищезазначене рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області не виконав та ігноруючи факт наявності вказаного судового рішення подав до інспекції ДАБК у Сумській області декларацію про готовність об'єкту до експлуатації не надавши та не повідомивши працівників інспекції про наявність такого рішення.
Інспекцією ДАБК у Сумській області зареєстровано зазначену декларацію всупереч рішення Конотопського міськрайонного суду від 13.10.2011 року по справі № 2-234/2011 року.
Позивач вважає, що реєстрація декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 08.10.2012 року № СМ19212185995 суперечить вимогам діючого законодавства України щодо обов'язковості виконання судових рішень і тому фактичне узаконення об'єкту який підлягає знесенню відповідно до судового рішення, є протиправним.
Позивач зазначає, що про наявність декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 08.10.2012 року № СМ19212185995 йому стало відомо під час розгляду Конотопським міськрайонним судом Сумської області кримінального провадження по звинуваченню ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 382 КК України.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Інспекції ДАБК у Сумській області про реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 08.10.2012 року № СМ19212185995. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що реєстрація декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 08.12.2012 року № СМ 19212185995 проведена передчасно, оскільки були наявні підстави для її повернення, а тому реєстрація підлягає скасуванню. Заявлена позивачем вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, оскільки, результат дій відповідача знайшов своє відображення у реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації, у разі скасування якої, у повній мірі відбувається відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може війти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною ч. 2 ст. 376 ЦК України визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Дана норма за своєю природою є санкцією за допущені особою порушення норм чинного законодавства у сфері будівництва.
Згідно із ч. 7 вищезазначеної статті ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Зміст вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Судом встановлено, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.10.2011 року по справі № 2-234/2011р, що набрало законної сили 08.12.2011 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов'язаний усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_2 права користування приватною власністю шляхом знесення самовільно побудованого гаражу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7, 8-9).
Звертаючись до суду із цивільним позовом про припинення дій, які порушують її права та вимагаючи відновлення становища, яке існувало до порушення, ОСОБА_2 зазначала про порушення протипожежних норм при будівництві ОСОБА_1 зазначеного гаража, які тягнуть за собою порушення її права на безпечне використання нею своєї власності.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 належить по праву власності житловий будинок та господарчо-побутові будівлі, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2. Житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 по праву власності належить ОСОБА_1
ОСОБА_1, порушуючи норми добросусідства, на належній йому земельній ділянці, на відстані 1 метра від межі земельних ділянок збудував гараж, розміром 12 метрів довжиною вздовж межі та шириною 6 метрів. При цьому будівництво здійснено без отримання дозволу на будівництво, без належно затвердженого проекту, без прийняття в експлуатацію, з порушенням протипожежних та санітарних норм.
Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.10.2011 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12.03.2012 року зазначила про те, що вимоги позивача ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права користування приватною власністю та знесення самовільно побудованого гаража, заявлені в порядку ст. 391 ЦК України, є обґрунтованими.
06.09.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Інспекції ДАБК у Сумській області з заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта: гараж «Е» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38). До заяви були додані: два примірника заповненої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, копія державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, копія технічного паспорта від 03.08.2012 року (а.с. 39-44).
Загальні засади прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначені ст. 39 Закону України від 17.02.2011 року N 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Згідно із ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації.
Процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31.12.2009 року без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012 року, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, визначав Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року № 91, зареєстрованого в Мін'юсті 11.07.2011 року за N 830/19568 (далі - Порядок № 91).
Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 91, прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка складається за встановленою формою.
Технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться під час їх технічної інвентаризації з подальшою видачею технічного паспорта (пункт 2.7.1 Порядку № 91).
Виконання технічної інвентаризації та оформлення технічного паспорта здійснюється у порядку та відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури ті житлової політики України від 24.05.2001 року N 127, зареєстрованим у Мін'юсті 10.07.2001 року за N 582/5773 (далі - Інструкція).
Технічній інвентаризації підлягають об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди (пункт 3.1 Інструкції).
У всіх інших випадках технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж проводиться відповідно до розділу II Порядку № 91. За результатами технічного обстеження готується звіт за формою, наведеною у додатку 1 до Порядку № 91, який скріплюється підписом виконавця, що його склав.
Згідно із пунктами 3.2, 3.5 Порядку № 91 замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації; засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт; технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації. Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).
Інспекція повертає декларацію замовнику, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком. Повернення декларації з інших підстав не допускається.
08.10.2012 року інспекцією ДАБК у Сумській області з підстав, встановлених Порядком № 91, прийнято рішення про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта: гаража «Е», за адресою: АДРЕСА_1, поданої ОСОБА_5 (а.с. 39-40).
Колегія суддів зазначає, що серед переліку документів, що надані ОСОБА_1 до відповідача разом із заявою від 06.09.2012 року про прийняття об'єкта в експлуатацію, відсутній звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (за п. 2.6 Порядку № 91 зберігається у замовника, тобто у ОСОБА_1).
Посилаючись в апеляційній скарзі на факт подання до відповідача разом з заявою від 06.09.2012 року усього пакету документів, які були необхідні для прийняття відповідачем позитивного рішення, судам першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначеного звіту не надав.
Надаючи оцінку рішенню відповідача від 08.10.2012 року № СМ 19212185996 про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації - гаража літ. «Е», розташованого в АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що це рішення не відповідає критеріям, визначеним п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.
За таких обставин, декларація про готовність об'єкта до експлуатації - гаража літ. «Е», розташованого в АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_1, зареєстрована помилково і підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначати, що завдання адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС України) необхідно розглядати в аспекті захисту прав, свобод та інтересів осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації. При цьому владні управлінські функції повинні здійснюватися суб'єктом владних повноважень саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
За змістом ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.
Позивач ОСОБА_2 оспорює рішення суб'єкта владних повноважень, яке за своєю суттю є правовим актом індивідуальної дії, а такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта, якому його адресовано.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовної вимоги ОСОБА_2 про скасування рішення відповідача про реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 08.10.2012 року № СМ 19212185995, колегія суддів зазначає, що звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.
Судовим розглядом справи не встановлено, що позивач ОСОБА_2 зверталась до відповідача як до суб'єкта владних повноважень з вимогою скасувати вищезазначену декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, тобто судом не встановлена наявність між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем у справі публічно-правових відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).
Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності відмови в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 ґрунтуються також на тому, що ще у 2013 році позивачу як потерпілій у кримінальному провадженні було достеменно відомо про факт «узаконення» ОСОБА_1 гаража літ. «Е». Таким чином, апелянт вважає, що позивач звернулась до суду з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України строку і підстави для визнання причин пропуску цього строку поважними відсутні.
В матеріалах справи маються копії судових рішень: ухвала Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.11.2012 року по справі № 8-53/12, ухвала Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2013 року по справі № 180/76952/13, ухвала Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2013 року по справі № 6-2/2013 року, вирок того ж суду від 23.12.2014 року по справі № 577/3396/13-к, із змісту яких убачається, що за доводами ОСОБА_1 на належній йому земельній ділянці відсутні самовільно збудовані об'єкти свідченням чого є довідка Конотопського МБТІ від 22.10.2012 року № 279 (а.с. 56, 57-58, 80-81, 95, 98-99).
Колегія суддів, приходячи до висновку про відсутність підстав для залишення адміністративного позову ОСОБА_2 без розгляду з підстав, встановлених ч. 2 ст. 100 КАС України, зазначає, що у вищевказаній довідці відсутнє посилання на рішення відповідача від 08.10.2012 року № СМ 19212185995 про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації - гаража літ. «Е», розташованого в м. Конотоп по вулиці, № 182. Крім того, застосування такого процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи на звернення до суду. Колегія суддів вважає, що такий висновок кореспондується з приписами ст.ст. 55, 129 Конституції України та ст.ст. 7, 13 КАС України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушені норми процесуального права, що відповідно до приписів п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині, якою судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 і скасовано рішення Інспекції ДАБК у Сумській області про реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 08.10.21012 року № СМ 19212185995 та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в тій його частині, якою в задоволені позовних вимог позивача судом відмовлено, оскільки вимоги апеляційної скарги в цій частині апелянтом не обґрунтовані. Позивач, в свою чергу, рішення суду в апеляційному порядку не оскаржив.
Інші доводи апеляційної скарги, та доводи, викладені в запереченнях позивача на висновки колегії суддів не впливають.
В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом першої інстанції питання розподілу судових витрат не вирішувалось. Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для застосування положень ч. 6 ст. 94 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 41 ч. 1, ст.ст. 94, 184, 185, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - скасувати в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про скасування рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 08 жовтня 2012 року № СМ 19212185995 з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені цієї позовної вимоги.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - залишити без змін.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) Н.С. Бартош
(підпис) Л.О. Донець
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 жовтня 2015 року.