Справа № 822/2914/15
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
22 жовтня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,
представника позивача: Павлунішена Сергія Миколайовича;
представника відповідача: Рудніцької Інни Валеріївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницького заводу "Полімер" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького заводу "Полімер" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання вчинити дії,
Хмельницький завод "Полімер" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції- без змін виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що управителем майна хмельницьким заводом "Полімер" надано запит до ДПІ у м. Хмельницькому №23-ю від 23.06.2015 року щодо: - потрібності визначати у декларації за 2014 рік платника податку на прибуток за договором управління майном від 29.04.2013 року №б/н, розмір щомісячних авансових платежів, які підлягають сплаті в березні 2015 року - травні 2016 року; - потрібності сплачувати задекларовані суми щомісячних авансових платежів з податку на прибуток за договором управління майном від 29.04.2013 року №б/н у березні 2015 року - травні 2016 року.
03 липня 2015 року ДПІ у м. Хмельницькому на запит надано відповідь №14406/10/22-25-15-02 в якій зазначено, що згідно Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" №978-IV від 19.06.2003 року договір управління майном - договір, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що податкова консультація надана відповідачем повністю узгоджується із нормами чинного податкового законодавства, а відтак, відсутні підстави для її скасування.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з на ступного.
З 01 січня 2015 року, розділ III "Податок на прибуток підприємств" ПК України викладено в редакції Закону України "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII.
Законом №71, із змісту ПК України, виключено п.153.13, який визначав порядок оподаткування податком на прибуток підприємств діяльності, що здійснюється за договорами управління майном.
Законом №71 визначено, що відповідно до п.п.133.1.3 п.133.1 ст. 133 ПК України платником податку на прибуток є: управитель фонду операцій з нерухомістю, який здійснює діяльність відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" щодо операцій і результатів діяльності із довірчого управління, що здійснюється таким управителем через фонд.
Законом №71 внесено зміни до п.57.1 ст. 57 ПК України в частині сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.
Відповідно до п.9 підрозділу 4 р. XX "Перехідні положення" ПКУ визначено, що у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень-травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.
Згідно з п.57.1 ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
За змістом п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
З огляду на приписи п. 52.2, 52.5, 52.6 ст. 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ПК України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Суд також звертає увагу на те, що щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств регулюються п.9 підрозділу 4 р. XX "Перехідні положення" ПКУ.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час її розгляду.
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Водночас, відповідно до ч.2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, обґрунтування доводів апеляційної скарги на які посилається позивач є безпідставними та не ґрунтуються на нормі закону, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.
З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницького заводу "Полімер" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 29 жовтня 2015 року.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Боровицький Олександр Андрійович
Сушко Олег Олександрович