Справа № 822/2256/15
Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
28 жовтня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в розмірі 13466,09 грн.,
Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області звернулась в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу у розмірі 13466,09 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 13466,09 грн. по податку на доходи фізичних осіб. Зазначає, що на адресу відповідача була направлена податкова вимога №19-25 від 15.01.2015, проте вжиті позивачем заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості, що зумовило звернення до суду з позовом.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 09 липня 2015 року адміністративний позов задовольнив: стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 податковий борг в сумі 13466,09 грн. (тринадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 09 коп.).
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі, відповідач зазначив, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Аргументуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує, що платник податків податкову вимогу не отримав , а копія позовної заяви не долучена, що підтверджує факт її відсутності. Крім того, скаржник зазначає, що наведені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 24 жовтня 2014 року відомості не відповідають дійсності, оскільки згідно довідки ПАТ КБ "Надра" від 24.07.2013, заборгованість по кредиту згідно кредитного договору №754948/РБ від 25.01.2008 в клієнта ОСОБА_3 відсутня.
До суду апеляційної інстанції прибув представник позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити.
Відповідач до суду апеляційної інстанції свого уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до вимог частини 4 статті 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Відповідно до статті 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа 05.02.2008, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Станом на 10.06.2015 за відповідачем рахується податковий борг в сумі 13466,09 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в тому числі 10772,87 грн. - за основним платежем та 2693,22 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), що підтверджується копією податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0021591710/189 від 13.11.2014 (отримане 04.12.2014, що підтверджується копією відповіді Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (Хмельницька дирекція) від 25.06.2015 №08-ОДПІ-145); зворотнім боком облікової картки платника податку; розрахунком суми боргу.
З метою погашення боргу, у відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на адресу відповідача надіслано податкову вимогу форми "Ф" від 15.01.2015 №19-25, яка надіслана та повернута на адресу позивача з відміткою Укрпошти "за зазначеною адресою не проживає".
Оскільки відповідачем не сплачену вказану суму боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним з огляду на наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За приписами пункту 16.1.4. статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
В силу пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 95.2 статті95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Приписами пункту 42.2. статті 42 ПК України унормовано, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції на підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність податкового боргу у відповідача. При цьому, акт перевірки від 24 жовтня 2014 року №1500/22-18-17-02/НОМЕР_1, направлений відповідачу та отриманий останньою 30 жовтня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №3134500080482, однак заперечення на акт перевірки відповідачем не надано. Наведеними обставинами спростовуються доводи скаржника про те, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 24 жовтня 2014 року платнику податків не вручався і не направлявся.
Крім того, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0021591710/189 від 13.11.2014 (направлене відповідачу рекомендованим листом 14.11.2014) та податкова вимога, які направлені відповідачу за адресою (місцезнаходженням) платника податків (тобто вручені належним чином), відповідачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості не подано.
Доводи скаржника щодо відсутності податкової вимоги спростовуються матеріалами справи, оскільки копія останньої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 9) та направлялась відповідачу рекомендованим листом, однак конверт з поштовим вкладенням повернувся з відміткою поштового відділення зв'язку: "за зазначеною адресою не проживає".
Враховуючи, що податкова вимога направлена відповідачу за адресою (місцезнаходженням) платника податків, тобто в розумінні пункту 42.2. статті 42 ПК України вручена належним чином.
Отже за відповідачем рахується податковий борг в сумі 13466,09 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в тому числі 10772,87 грн. - за основним платежем та 2693,22 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до пункту 87.11 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 02 листопада 2015 року.
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Граб Л.С.
Сапальова Т.В.