27 жовтня 2015 р.Справа № 818/2601/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі № 818/2601/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо ненадання відповіді позивачу на запит від 07.06.2015 р.,
- зобов'язати Державну казначейську службу України протягом 15-ти днів надати згідно законодавства обґрунтовану відповідь на запит ОСОБА_2 від 07.06.2015 р. з питання виплати грошових коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду від 02.09.2013 р. по справі №818/2601/15 про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь запит ОСОБА_2 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 року в сумі 2150 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. в задоволені позову відмовлено.
ОСОБА_2 (далі позивач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в зв'язку з не повним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, Правил надання послуг поштового зв'язку, ст.5 Закону України " Про інформацію", ст.ст.8, 86 КАС України, що привело до невірного вирішення справи.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 07.06.2015 р. позивач надіслав запит до Державної Казначейської Служби України, з питанням повідомити про дату виплати грошових коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду від 02.09.2013 року по справі №6а/577/103/13-а ( 577/4380/13-а) (а.с.8).
13.07.2015р. відповідачем, на вказаний запит, надано відповідь, в якій повідомлено позивача, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою " Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державною " знаходиться виконавчий лист, виданий Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі №577/4380/13-а про стягнення на користь заявника коштів, а також інші виконавчі документи на суму 150,00 млн. грн. Також зазначено, що після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше виконавчого листа суду, Казначейство зможе здійснити заходи щодо перерахування коштів на користь заявника. (а.с.17).
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача діями відповідача не порушені.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права, регламентовано Законом України " Про звернення громадян" N 393/96-ВР.
Преамбулою до Закону N 393/96-ВР передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтями 4, 5 Закону N 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
За змістом частини 1 статті 15 Закону N 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно статті 19 цього Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до статті 20 Закону N 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно ч.1 статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на звернення позивача від 07.06.2015р. відповідачем було надано відповідь своєчасно та щодо поставлених в запиті питань шляхом направлення листа засобами поштового зв'язку, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції, відомістю на просту письмову кореспонденцію, оплачену з використанням державного знака маркувальної машини, квитанцією про оплату. (а.с.18-19)
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів отримання відповіді позивачем, та безпідставне врахування судом в якості належних доказів направлення відповіді витягу з реєстру відправленої кореспонденції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у спосіб встановлений законом, а саме в письмовому вигляді відповідь була направлена на адресу позивача.
За таких обставин, звернення позивача було розглянуто і вирішені в порядку та строки, передбачені Законом N 393/96-ВР та статті 40 Конституції України, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, права позивача на отримання відповіді на звернення не порушені відповідачем. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2015р. по справі № 818/2601/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.