28 жовтня 2015 р. Справа № 876/8743/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2015 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
24 липня 2015 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконними дій відповідача зі зменшення, припинення йому щомісячної адресної допомоги та відмови від виплати такої допомоги його неповнолітньому сину ОСОБА_2, як особам, що були переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг. Просив зобов'язати управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації призначити та виплатити йому, як працюючій особі, та його неповнолітньому сину ОСОБА_1, як непрацездатній особі, щомісячну адресну допомогу відповідно до п.3 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року за період з 19.11.2014 року по 18.05.2015 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу відповідно до п.3 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, як працюючій особі за період з 19.11.2014 року до 24.01.2015 року та виплатити таку та зобов'язання призначити його неповнолітньому сину ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу відповідно до п.3 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, як непрацездатній особі за період з 19.11.2014 року до 24.01.2015 року та виплатити таку залишені без розгляду на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України.
Позивач ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначає, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, оскільки про порушення своїх прав дізнався не раніше 25.03.2015 року із рішення відповідача про відмову виплатити його неповнолітньому сину адресну допомогу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому колегія суддів відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Залишаючи позовні вимоги за період з 19.11.2014 року по 24.01.2015 року без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з даним позовом до суду 24.07.2015 року, тобто поза межами встановленого ст.99 КАС України шестимісячного строку.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним та таким, що зроблений без з'ясування всіх істотних для вирішення питання про залишення позовних вимог в частині без розгляду обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Виходячи з наведених норм, при вирішенні питання про залишення позову без розгляду суд зобов'язаний з'ясувати подію чи день, з якого починає відраховуватись строк для звернення до суду.
Натомість, судом першої інстанції цього зроблено не було. Зокрема, Залізничним районним судом м. Львова не з'ясовано, коли позивач дізнався про порушення свого права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дій відповідача зі зменшення, припинення йому щомісячної адресної допомоги та відмови від виплати такої допомоги його неповнолітньому сину ОСОБА_2, при цьому зазначаючи, що про оскаржувані дії він дізнався не раніше 25.03.2015 року з листа управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про відмову виплати неповнолітньому сину адресної допомоги. Крім того, зазначає, що про рішення щодо припинення йому виплат стало відомо з листа Міністерства соціальної політики України від 05.05.2015 року.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини (Справа "Пономарьов проти України") вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (див. рішення у справі "ОСОБА_2 проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "ОСОБА_3 проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Враховуючи те, що судом першої інстанції не встановлено предмет спору та початок перебігу строку звернення до суду з такими позовними вимогами, висновок суду першої інстанції про залишення частини позову без розгляду є передчасним.
Відповідно до статті 204 КАС України ухвала суду першої інстанції у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2015 року скасувати, а справу № 462/5197/15-а направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді Т.В. Онишкевич
Р.Б. Хобор