Справа: № 826/7339/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
20 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк", за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна)", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" про визнання протиправним рішення,-
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк", за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна)", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М", в якому просив визнати протиправним та нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду, яким визнано нікчемними:
- договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, укладений між ПАТ «Златобанк» та позивачем, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за № 236;
- договір застави майнових прав № 82/1/1-S від 26.12.2014, укладений між ПАТ «Златобанк» та позивачем, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за № 236 та договір про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015, укладений між тими ж сторонами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23.01.2015 за № 81.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач та третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 грудня 2014 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Універсальні інформаційні технології» укладено договір банківського вкладу №82/11, відповідно до умов якого TOB «УІТ» розмістило на депозитному рахунку в ПАТ «Златобанк» грошові кошти у розмірі 59371916,00 грн., строк розміщення яких встановлюється з 26 грудня 2014 року до 14 січня 2015 року.
26 грудня 2014 року, з метою забезпечення виконання ПАТ «Златобанк» умов Депозитного договору №82/11, між ПАТ «Златобанк» та TOB «УІТ» укладено договір застави майнових прав №82/1/1-S, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26 грудня 2015 року за №2315, до якого внесено зміни згідно з договором про внесення змін і доповнень до такого договору від 23 січня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23 січня 2015 року за №81.
Відповідно до умов вищевказаного договору застави сторони погодили, що ПАТ «Златобанк» в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Депозитним договором передає в заставу TOB «УІТ» майнові права за наступними кредитними договорами:
за кредитним договором від 23 вересня 2013 року №255/l/13-KL, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фросбі-М», відповідно до умов якого ТОВ «Фросбі-М» повинно повернути ПАТ «Златобанк»: кредит в розмірі 2712456,16 доларів США, з кінцевим терміном повернення 22 вересня 2015 року та сплачувати проценти за користування кредитними коштами в доларах США з розрахунку 14,5 процентів річних; нараховані проценти, що станом на дату укладання цього Договору складають 25458,63 Доларів США. Зобов'язання, що випливають з кредитного договору забезпечуються: договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. 23 вересня 2013 року за реєстровим №3591, який укладений між ПАТ «Златобанк» та Дочірнім підприємством «СТРОЙ-МАРКЕТ ПЛЮС»; договором іпотеки, посвідченим Кирилюком Д.В. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11 жовтня 2013 року за реєстровим №3747, який укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ДАГМАР - ІНВЕСТ»; договором поруки від 23 вересня 2013 року №255/1/13-KL/P-1, що укладений між ПАТ «Златобанк» та Компанією «АНСУСА ЛІМІТЕД»;
за кредитним договором від 28 серпня 2012 року №196/12-KL, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», відповідно до умов якого ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)» повинно повернути ПАТ «Златобанк»: кредит у розмірі 2400000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 02 лютого 2015 року та сплачувати проценти за користування кредитними коштами в доларах США з розрахунку 15,0 процентів річних; нараховані проценти, що станом на дату укладання цього Договору складають 83000,00 Доларів США. Зобов'язання, що випливають з кредитного договору забезпечуються: договором іпотеки, посвідченим Паракудою І.В. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28 серпня 2012 року за реєстровим №2184, який укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)»; договором застави корпоративних прав (прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)») від 30 серпня 2012 року №б/н, який укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)».
Відповідно до умов договору застави №82/1/1-S, сторони оцінюють майнові права у розмірі 5220914,79 доларів США, що за курсом НБУ на день укладання цього договору становить 82321515,32 грн.
26 січня 2015 року між TOB «УІТ» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» було укладено договір відступлення права вимоги №26/01-15/1, відповідно до умов якого до позивача у повному обсязі перейшло право вимоги на отримання грошових коштів за договором банківського вкладу щодо повернення ПАТ «Златобанк» коштів у розмірі 59371916,00 грн., внесених в якості депозиту.
31 січня 2015 року на виконання умов договору відступлення права вимоги №26/01-15/1, між позивачем та TOB «УІТ» укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №211, договір відступлення права вимоги за договором застави майнових прав №82/1/1-S, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26 грудня 2015 року за №2315, відповідно до умов якого TOB «УІТ» у повному обсязі відступило свої права заставодержателя за договором застави позивачу.
У зв'язку з порушенням ПАТ «Златобанк» умов депозитного договору (щодо строку повернення вкладу) станом на 03 лютого 2015 року розмір невиконаних зобов'язань ПАТ «Златобанк» перед ТОВ «ФК «Фактор Плюс» за депозитним договором становить 59371916,00 грн. заборгованості по поверненню суми вкладу.
ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» звернулось до ПАТ «Златобанк» з вимогою від 03 лютого 2015 року №03/02-15/1 про погашення заборгованості шляхом уступки вимоги, що випливає із заставленого права, в якій повідомив ПАТ «Златобанк» про те, що керуючись Законом України «Про заставу», положеннями Договору застави (зокрема п.4.3 Договору), ТОВ «ФК «Фактор Плюс», як сторона за Депозитним договором та як заставодержатель за Договором застави, обрав наступний спосіб реалізації прав заставодержателя: звернення стягнення на предмет застави шляхом відступлення ПАТ «Златобанк» ТОВ «ФК «Фактор Плюс» вимоги, що випливає із заставленого згідно Договору застави права. Також позивач повідомив, що станом на 03 лютого 2015 року він у повному обсязі набув прав кредитора до ТОВ «Фросбі-М» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», та у повному обсязі набув прав заставодержателя/іпотекодержателя відносно майнових/не майнових поручителів вказаних боржників, у зв'язку з чим, керуючись положеннями пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору застави та з метою внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо заміни особи іпотекодержателя/заставодержателя з ПАТ «Златобанк» на TOB «ФК «Фактор Плюс», даною вимогою позивач вимагав у ПАТ «Златобанк» в день відправлення вказаної вимоги укласти відповідні договори відступлення.
За результатами отримання ПАТ «Златобанк» вищевказаної вимоги, 04 лютого 2015 року між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та ПАТ «Златобанк» було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №236, відповідно до умов якого ПАТ «Златобанк» відступив позивачу, а позивач, шляхом часткового задоволення своїх прав як заставодержателя згідно умов Договору застави, прийняв належне ПАТ «» право вимоги на предмет застави, передбачений пп. 1.1.2 п. 1.1 Договору застави, а саме: право вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2012 року №196/12-KL, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», разом із відповідними змінами до нього.
У зв'язку з відступленням прав за вказаним кредитним договором на підставі цього Договору було здійснено відступлення прав за договорами забезпечення, якими забезпечується виконання умов такого кредитного договору.
Згідно з п.1.4 Договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2015 року до позивача перейшло право вимагати від боржника 40522415,26 грн. Отже, в результаті укладання вказаного договору частково задоволено вимоги позивача - у розмірі 40522415,26 грн., у зв'язку з чим на таку ж суму було зменшено розмір зобов'язань ПАТ «Златобанк» перед ТОВ «ФК «Фактор Плюс».
Листом від 30 березня 2015 року №928 відповідач, з посиланням на п.п.1, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повідомив позивачу про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04 лютого 2015 за №236.
Листом від 30 березня 2015 року №929 відповідач, з посиланням на п.п.2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повідомив позивачу про нікчемність договору застави майнових прав від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УІТ», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26 грудня 2014 року за №2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23 січня 2015 року, укладеного між тими ж сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23 січня 2015 року за №81.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Частиною 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно з п.4 ч.2 ст.37 вказаного Закону, уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно п.п.1, 2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що в силу вимог ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлення наявності чи відсутності підстав, передбачених ч.3 ст.38 такого Закону для визнання нікчемним/ими правочину/ів (у тому числі договори) залежить від результатів проведення перевірки уповноваженою особо Фонду.
Отже, рішення про віднесення того чи іншого правочину до нікчемного уповноважена особа Фонду приймає на підставі свого внутрішнього переконання, тобто про наявність чи відсутність, зокрема, передбачених п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону переваг (пільг) уповноважена особа Фонду за результатами проведеної перевірки, на підставі свого внутрішнього переконання, приймає рішення, яке в силу вимог п.4 ч 2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» може бути викладене у формі повідомлення.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України №105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №30 про запровадження з 14 лютого 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Златобанк».
Листом від 30 березня 2015 року №928 відповідач, з посиланням на п.п.1, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повідомив позивачу про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04 лютого 2015 за №236.
Листом від 30 березня 2015 року №929 відповідач, з посиланням на п.п.2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повідомив позивачу про нікчемність договору застави майнових прав від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УІТ», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26 грудня 2014 року за №2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23 січня 2015 року, укладеного між тими ж сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23 січня 2015 року за №81.
Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про те, що він не наділений повноваженнями приймати рішення про визнання нікчемними правочинів, а тому дані рішення щодо договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Златобанк» та позивачем, та договору застави майнових прав №82/1/1-S від 26 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УІТ» не приймались, є необґрунтованими, оскільки рішення про віднесення того чи іншого правочину до нікчемного уповноважена особа Фонду приймає на підставі свого внутрішнього переконання, тобто про наявність чи відсутність, зокрема, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону, переваг (пільг) уповноважена особа Фонду за результатами проведеної перевірки, на підставі свого внутрішнього переконання, приймає рішення, яке в силу вимог п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» може бути викладене у формі повідомлення.
Крім того, за твердженням відповідача, за період з 13 лютого 2012 року по 13 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» було укладено наступну кількість договорів: з фізичними особами - 42774 договори; з юридичними особами - 2625 договорів. Із 45399 договорів для забезпечення виконання умов Депозитного договору укладено тільки один договір застави майнових прав від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S та передано в заставу майнові права за кредитними договорами, на підтвердження чого відповідачем було надано довідку від 05 червня 2015 року №1174.
Також, відповідач посилається на Положення про здійснення в AT «Златобанк» депозитних операцій з юридичними особами - внутрішній документ ПАТ «Златобанк», яким не передбачена можливість укладення договорів застави для забезпечення виконання умов депозитних договорів.
З огляду на те, що іншим юридичним особам такі переваги зі сторони ПАТ «Златобанк» не надавались, відповідач вважає, що укладаючи вказаний договір ПАТ «Златобанк» надав явну перевагу TOB «УІТ» - первісний кредитор (ТОВ «ФК «Фактор Плюс» - новий кредитор).
Натомість відповідачем, на думку колегії суддів, не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що із 2625 договорів, укладених ПАТ «Златобанк» з юридичними особами, мали місце аналогічні договори, як зазначений Депозитний договір, зокрема: часові проміжки укладення такого договору та розмір коштів, які залучені на депозит - більше 59 млн. грн.
Водночас, чинним законодавством, зокрема, положеннями статей 572-593 ЦК України, ст.1 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
При цьому, чинне законодавство не містить обмежень щодо виду зобов'язань, які можуть забезпечуватись договором застави.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту узгодженості дій ПАТ «Златобанк» та TOB «УІТ», як первісного кредитора, та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», як нового кредитора, щодо укладання вищевказаних правочинів з метою надання останнім прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку переваг (пільг).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким також погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, що укладання Договору застави, як гарантія (забезпечення виконання) повернення суми депозиту у розмірі більше 59 млн. грн. за Депозитним договором, не мало на меті надання ТОВ «ФК «Фактор Плюс», вже як новому кредитору, прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку переваг (пільг), у зв'язку з чим за вказаних обставин укладання Договору застави не є наданням переваг (пільг) у розумінні п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, укладання Договору застави у спірних правовідносинах є ринковим підходом, з метою залучення банком значної суми коштів на депозит та надання відповідних гарантій власнику таких коштів.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про те, що передаючи в заставу майнові права за кредитними договорами ПАТ «Златобанк» тим самим позбавив себе можливості розпоряджатись коштами, що були передані йому в рахунок їх виконання та позбавив себе можливості виконувати грошові зобов'язання перед іншими кредиторами, у зв'язку з чим Договір застави є нікчемним відповідно до п.2 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Разом з тим, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що будь-який з боржників здійснив відповідне погашення кредиту за вказаними договорами та ПАТ «Златобанк» позбавлений можливості розпоряджатись такими коштами, та з моменту укладення Договору застави ПАТ «Златобанк» не здійснював перерахування заставодержателю (ТОВ «ФК «Фактор Плюс») коштів одержаних від боржників, що в свою чергу свідчить про те, що боржники не здійснювали погашення заборгованості на користь ПАТ «Златобанк». Вказані обставини також підтверджуються поясненнями ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», наявними в матеріалах даної справи. При цьому, відповідач не посилається на будь-які інші обставини, які відповідно до п.2 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», свідчать про нікчемність спірних Договорів.
Разом з тим, посилання Національного банку України на те, що куратор ПАТ «Златобанк», який був призначений Національним банком України, не погоджував зазначені TOB «ФК «Фактор Плюс» договори відступлення права вимоги та договір застави майнових прав та не надавав згоди, як заставодержатель, заставодавцю ПАТ «Златобанк» на відчуження заставленого майна шляхом передачі майнових прав за кредитними договорами з TOB «Діскавері - бурове обладнання (Україна)» та ТОВ «Фросбі-М», які забезпечують виконання зобов'язань за кредитами Національного банку України, є також необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.6 ст.67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку.
З наявних в справі доказів вбачається, що 19 серпня 2014 року постановою Правління НБУ №506/БТ встановлено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ «Златобанк» шляхом призначення куратора.
Згідно п.5.1 Глави 5 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року №346 (далі - Положення №346), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.
Пунктом 5.4 такого Положення встановлено, що куратор банку призначається з числа службовців Національного банку, які мають вищу економічну або юридичну освіту. Службовець Національного банку, який призначається куратором банку, надає письмове запевнення про відсутність конфлікту інтересів з цим банком у нього, в асоційованих з ним осіб та юридичних осіб, у яких такі асоційовані особи є керівниками або контролерами.
Відповідно до п.5.6 Положення №346, куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.
Пунктом 5.7 Положення №346 передбачено, що на куратора банку можуть покладатися такі повноваження, зокрема: здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися.
Разом з тим, згідно п.п.5.9, 5.10 Положення №346, куратор банку з метою ефективного виконання покладених на нього завдань за наявності обґрунтованих підстав має право на отримання необхідної інформації від структурних підрозділів Національного банку та залучення до роботи за погодженням з керівництвом Національного банку службовців Національного банку. Банк на вимогу куратора банку зобов'язаний надавати інформацію щодо його діяльності, у тому числі пояснення щодо проведення ним окремих операцій. Інформація надається у формі відповідних документів та їх копій (у тому числі виготовлених методом сканування або створення фотокопій) чи інших носіїв відповідної інформації.
З викладених норм вбачається, що куратор Національного банку України, в контексті здійснення постійного посиленого контролю за діяльністю банку, в тому числі за проведенням банком операцій та можливості отримання відповідної інформації та ознайомлення з відповідними документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися, мав вагому роль при прийнятті ПАТ «Златобанк» рішень щодо укладання, як Договору застави, так і Договору відступлення права вимоги та, відповідно, у разі незгоди куратора щодо вчинення таких правочинів останній мав можливість, зокрема, вимагати від ПАТ «Златобанк» пояснення щодо проведення ним таких операцій, проте будь-яких доказів на підтвердження таких обставин представником Національного банку України суду не надано, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що куратор був обізнаний з вчиненням таких правочинів та не мав заперечень щодо їх вчинення.
При цьому, наявність чи відсутність застави, наявність чи відсутність згоди заставодержателя на відчуження предмету застави не є в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставою для визнання правочину/ів (у тому числі договору/ів) нікчемним/ими.
Так, згідно рішення Господарського суду м. Києва від 15 червня 2015 року у справі №910/9668/15 за позовом ПАТ «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського В.І. до ТОВ «УІТ», треті особи - ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», ТОВ «ФК«Фактор Плюс», ТОВ «Фросбі-М», Національний банк України, визнано недійсним договір застави майнових прав від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S, який укладено ПАТ «Златобанк», як заставодавцем, та ТОВ «УІТ», як заставодержателем, посвідчено приватним нотаріусом Джуринською Л.В. і зареєстровано в реєстрі за №2315 та визнано недійсним договір від 23 січня 2015 року, який укладено між ПАТ «Златобанк», як заставодавцем, та ТОВ «УІТ», як заставодержателем, про внесення змін до договору від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S, який посвідчено приватним нотаріусом Джуринською Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №81.
Водночас, рішенням Господарського суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі №910/3092/15-г, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК «Фактор Плюс» до ПАТ «Златобанк» про зобов'язання укласти договір відступлення прав вимоги щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Зважаючи на наявність в матеріалах справи копій вищевказаних судових рішень, колегія суддів зважає на наступне.
Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду м. Києва від 15 червня 2015 року у справі №910/9668/15, договір застави майнових прав від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S, посвідчений нотаріусом і зареєстрований в реєстрі за №2315, та договір від 23 січня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №81, про внесення змін до договору від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S визнано недійсними, оскільки вони суперечать умовам договорів застави №12/ЗМ та №34/ЗМП та ч.1 ст.588 ЦК України та ч.1 ст.18 Закону України «Про заставу».
При цьому, в рішенні Господарського суду м. Києва від 06 липня 2015 року у справі №910/3092/15-г встановлено, що договір застави від 26 грудня 2015 року та договір про внесення змін від 23 січня 2015 року окрім ознак нікчемності мають ознаки недійсності у зв'язку з відсутністю згоди Національного банку України на їх укладення.
З аналізу вищевказаних рішень Господарського суду м. Києва вбачається, що єдиною підставою для визнання вказаних договорів недійсними та зазначення про наявність ознак нікчемності таких договорів є відсутність згоди Національного банку України на їх укладення, що суперечать умовам договорів застави №12/ЗМ та №34/ЗМП та ч.1 ст.588 ЦК України та ч.1 ст.18 Закону України «Про заставу».
Аналізуючи положення ч.1 ст.72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
При цьому, передбачене ч.1 ст.72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність чи відсутність застави, наявність чи відсутність згоди заставодержателя на відчуження предмету застави не є в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставою для визнання правочину/ів (у тому числі договору/ів) нікчемним/ими, інших підстав для твердження, що спірні договори є нікчемними відповідачем не наведено, тому обставини у даній справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду господарських справ №910/9668/15 та №910/3092/15-г, у зв'язку з чим справу належить вирішити відповідно до таких обставин, які встановлені в межах даної адміністративної справи.
Крім того, оскаржувані рішення відповідача по визнанню оскаржуваних правочинів нікчемними оцінюються судом з урахуванням наявних на момент їх винесення обставин, що мали значення для прийняття рішень (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень, в той же час рішення у господарських справ №910/9668/15 та №910/3092/15-г винесені набагато пізніше ніж відповідачем прийняті спірні рішення, а відтак прийняття рішень у господарських справах не могли бути обставинами, що мали значення для прийняття відповідачем спірних рішень та, відповідно, не впливають на правомірність таких рішень відповідача.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Уповноваженої особи Фонду, викладені у листі від 30 березня 2015 року №928, про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04 лютого 2015 року за №236 та у листі від 30 березня 2015 року №929, про нікчемність договору застави майнових прав від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УІТ», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26 грудня 2015 року за №2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23 січня 2015 року, укладеного між тими ж сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23 січня 2015 року за №81, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідач всупереч вимогам ч.1 ст. 71 КАС України, як суб'єкт владних повноважен, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних рішень, тому вимоги позивача колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч.4 ст.11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за меді позовних вимог,тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Златобанк», викладеного у листі від 30 березня 2015 року №928, про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04 лютого 2015 року за №236; визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Златобанк», викладеного у листі від 30 березня 2015 року №929, про нікчемність договору застави майнових прав від 26 грудня 2014 року №82/1/1-S, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «УІТ» - первісний кредитор (ТОВ «ФК «Фактор Плюс» - новий кредитор), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26 грудня 2015 року за №2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23 січня 2015 року, укладеного між тими ж сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23 грудня 2015 за №81.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 26.10.15 р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.