Справа: № 826/10769/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
27 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Земляної Г.В.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Профспілкової організації Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Профспілкової організації Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання щодо легалізації,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Профспілкової організації Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що бездіяльність відповідача, яка полягає в нездійсненні легалізації позивача, є неправомірною та необґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що протоколом від 20 лютого 2015 року закріплено рішення установчих зборів трудового колективу Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті щодо створення Профспілкової організації Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті та прийняття до неї осіб згідно поданих заяв та списку, а також затвердження Статуту Профспілкової організації Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, пунктами 1.1-1.2 якого визначено, що Профспілкова організація - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної та трудової діяльності. Профспілкова організація має статус місцевої.
11 березня 2015 року до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві подана заява від 02 березня 2015 року щодо легалізації у м.Києві професійної спілки - Профспілкової організації Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, з установчими документами, за результатами розгляду якої, листом від 08 квітня 2015 року №358 заявникам було запропоновано надати документи для підтвердження заявленого статусу та привести статут профспілки у відповідність вимогам чинного законодавства для подальшої легалізації профспілки на відповідність заявленому статусу.
Листом від 20 квітня 2015 року №01 позивачем повідомлено Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м.Києві про внесення змін до статуту профспілки на виконання вимог щодо приведення його у відповідність вимогам діючого законодавства та зазначено, що законодавством дозволяється створення самостійної місцевої профспілки на окремому підприємстві, в установі або організації без дотримання умов, передбачених ч.3 ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
12 травня 2015 року Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві листом №286 «Щодо результатів розгляду заяви» повідомлено заявників, що на підтвердження заявленого статусу місцевої профспілки не було подано підтверджуючих документів про наявність двох первинних організацій, як того вимагає ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та запропоновано надати додаткову документацію для підтвердження заявленого статусу, для подальшої легалізації профспілки на відповідність заявленому статусу.
Таким чином, підставою для запропонування позивачу надати додаткову документацію було непідтвердження ним заявленого статусу місцевої профспілки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача в зв'язку з обґрунтованим наголошенням позивачу про необхідність підтвердження заявленого статусу для легалізації профспілки з наданням часу для подання підтверджуючих документів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», який визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок.
Відповідно до ч.1 ст.36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
В силу вимог ч.3 ст.36 Конституції України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Статтею 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.
Згідно з ч.ч.1-6 ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.
Легалізація всеукраїнських профспілок та їх об'єднань, інших профспілок та їх об'єднань здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.
Для легалізації профспілок, об'єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднань.
На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.
Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об'єднання профспілок.
У разі невідповідності поданих документів профспілки, об'єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган пропонує профспілці, об'єднанню профспілок надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу.
З аналізу наведених норм законодавства України вбачається, що легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус профспілки за ознаками, визначеними ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», включає профспілку до реєстру об'єднань громадян, видає свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу та не може відмовити в легалізації, проте, у випадку невідповідності поданих документів профспілки зазначеному статусу легалізуючий орган пропонує профспілці надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.
В силу вимог ч.3 ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статус місцевих мають профспілки, які об'єднують не менш як дві первинні профспілкові організації, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району в місті, району, села, селища).
Отже, чинним законодавством України передбачено, що профспілка набуває статусу місцевої у разі, якщо об'єднує дві і більше первинні профспілкові організації, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні заяви щодо легалізації профспілки до легалізуючого органу позивачем заявлено статус профспілки - місцевий, проте документацію, що підтверджує заявлений статус не надано, у зв'язку з чим, листами №358 від 08 квітня 2015 року та №286 від 12 травня 2015 року відповідачем було запропоновано надати додаткову документацію для підтвердження заявленого статусу місцевої профспілки, для подальшої її легалізації на відповідність заявленому статусу.
З наведеного вбачається відсутність протиправної бездіяльності відповідача, позаяк внаслідок виявлення невідповідності поданих документів профспілки заявленому статусу ним вчинено дії, передбачені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо пропонування профспілці надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу.
Законодавством передбачено обов'язкову умову набуття профспілкою статусу місцевої, а саме об'єднання не менш як двох первинних профспілкових організацій, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року №11-рп/2000 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», якими обмежується право громадян на свободу об'єднання, зокрема, положення, що унеможливлює створення самостійної профспілки на окремому підприємстві, в установі або організації без дотримання умов, передбачених частиною другою, відповідно до яких статус місцевих мають лише профспілки, «до складу яких входять не менше трьох первинних організацій... чи об'єднують не менше 9 членів профспілки, які працюють на різних підприємствах, в установах або організаціях».
Зазначене рішення було прийнято в зв'язку з тим, що ч.2 ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (в редакції, що була чинною на момент винесення рішення Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року №11-рп/2000) виключає об'єднання громадян у професійні спілки зі статусом місцевих на одному підприємстві, в установі чи організації, залишаючи для них тільки можливість входження разом з іншими як організаційних ланок в існуючу професійну спілку з відповідним статусом або утворення такої. Такі профспілкові організації існують в якості організаційних ланок профспілок, а саме «первинних організацій, що діють на підприємствах, в установах або організаціях» та не можуть мати визначеного ст.11 Закону статусу професійної спілки.
Законом України від 13 грудня 2001 року №2886-ІІІ внесено зміни до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зокрема викладено у новій редакції статтю 11 Закону.
Норми діючої ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачають можливість створення самостійної профспілки на окремому підприємстві, в установі або організації, зокрема, частиною 2 вказаної статті передбачено, що статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об'єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.
Наведене виключає наявність підстав для визнання вказаної норми неконституційною, визначених в рішенні Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року №11-рп/2000, а тому посилання апелянта на зазначене рішення не звільняє його від дотримання вимог чинного законодавства України щодо порядку легалізації профспілки з відповідним статусом.
Отже, Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м.Києві правомірно запропоновано позивачу надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження відповідності заявленому статусу.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що легалізація профспілок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, та адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення, оскільки з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього суб'єкта владних повноважень, а також давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, а тому вимоги апелянта щодо зобов'язання відповідача включити його до реєстру об'єднань громадян та видати свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Профспілкової організації Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 листопада 2015 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
Г.В.Земляна
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Земляна Г.В.
Грищенко Т.М.