Справа: № 810/3001/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
29 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МИР ЛТД" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-МИР ЛТД" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2015 року № 0002022200 та №0002032200.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "АГРО-МИР ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ОПТІМА ТРЕЙД ЛТД" за весь період господарських відносин, за результатами якої складено Акт від 03.06.2015 року №177/10-13-22-02-21/38011223.
Відповідно до висновків Акту встановлено порушення:- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за червень-серпень на загальну суму 25 500,00 грн.; - п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за 2014 рік на загальну суму 127 500,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 року: №0002022200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 127 500 грн.; № 0002032200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31 875 грн., з яких 25 500 грн. - основний платіж, та 6 375 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.
За визначенням Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14).
Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.
Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.
Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.
Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.
За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.
Як вбачається із матеріалів справи, спірне грошове зобов'язання визначене платнику податків з огляду на порушення норм податкового законодавства, які ґрунтуються на висновку податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ОПТІМА ТРЕЙД ЛТД".
Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "АГРО-МИР ЛТД" і ТОВ "ОПТІМА ТРЕЙД ЛТД" укладено договори №027 від 27.06.2014 року, №029 від 24.07.2014 року, №031 від 06.08.2014 року та №032 від 08.08.2014 року, відповідно до яких, останнє надавало позивачу послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; відомості про потенційних клієнтів, контактні дані; попит на продукцію, перспективи його розвитку; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній. Вказані дослідження проводились по території Чернігівської, Київської, Житомирської та Кіровоградської областей.
На підтвердження виконання умов договорів, в матеріалах справи містяться копії: звітів по кожній з областей, складених ТОВ "ОПТІМА ТРЕЙД ЛТД" за результатами маркетингових досліджень; виписані на користь ТОВ "АГРО-МИР ЛТД" податкові накладні: №156 від 27.06.2014 року, №55 від 13.08.2014 року, №116 від 26.08.2014 року та №134 від 28.08.2014 року; підписані позивачем та ТОВ "ОПТІМА ТРЕЙД ЛТД" акти здачі-приймання наданих послуг: №2706 від 27.06.2014 року, №1308 від 13.08.2014 року, №2608 від 26.08.2014 року та №2808 від 28.08.2014 року.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи відсутності обов'язкових реквізитів зазначених документів.
Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що складені первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідають вимогам заповнення до таких документів, встановлених чинним законодавством.
Також, судом встановлено, що придбані у ТОВ "ОПТІМА ТРЕЙД ЛТД" товарно-матеріальні цінності пов'язані із основним видом діяльності позивача, оскільки використовувались для укладення нових договорів купівлі-продажу з покупцями мінеральних добрив.
Поряд з цим, судом встановлено, що послуги маркетингових досліджень, придбані позивачем у ТОВ "ОПТІМА ТРЕЙД ЛТД", сприяли укладенню нових договорів купівлі-продажу з покупцями мінеральних добрив, зокрема, в матеріалах справи містяться копії договорів купівлі-продажу та докази реалізації мінеральних добрив з ТОВ "ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА", ТОВ "НИВА", СТОВ "ОБРІЙ", які вказані у звітах про проведення маркетингових досліджень, що, в свою чергу, вказує на використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих послуг з метою отримання прибутку.
Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій був належним чином зареєстрований як юридична особа та мав статус платника податку на додану вартість, отже, мав право видавати податкові накладні.
Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано правильну оцінку висновкам податкового органу, викладеним в Акті перевірки щодо доводів про порушення позивачем вимог податкового законодавства з посиланнями на відомості, відображені у постанові слідчого першого відділу КР СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському р-ні ГУ ДФС у Київській області від 27.02.2015року.
Зокрема, вказаний документ, згідно кримінального-процесуального законодавства України, є лише одним із засобів доказування у кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність у діях особи складу злочину. Крім того, результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
Водночас, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироку суду, який набрав законної сили щодо створення і діяльності саме ТОВ "Оптіма Трейд ЛТД".
В свою чергу, будь-яких обставин, які б свідчили про неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у первинних документах позивача, податковим органом в Акті перевірки не наведено.
Таким чином, колегія суддів, виходячи з презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження неможливості здійснення контрагентом позивача господарських операцій податковим органом, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди, вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МИР ЛТД" та наявність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 02.11.2015 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.