Справа: № 2а-5134/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Іменем України
"17" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Ключковича В.Ю., Федотова І.В.
при секретарі Франчук О.П.
за участю представника позивача ОСОБА_2
представників ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника ГУ Державного казначейства України
в м. Києві ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000140720/0 від 28.03.2011 року та № 0000150720/0 від 28.03.2011 року, а також стягнення з бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 17 067 329 грн.
Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 17 023 788 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2011 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач -Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні..
Представники відповідача -Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до суду з'явилися, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання також з'явився представник відповідача -Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду -підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, про задоволення позовних вимог позивача.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 01 квітня 2008 по 31 липня 2008 року, з 01 вересня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, з 01 травня 2009 року по 31 серпня 2010 року.
Результати перевірки оформлені Актом № 274/1-07-20-33494763 від 18.03.2011 року.
За наслідками перевірки відповідачем було встановлено порушення п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме зниження позивачем сум бюджетного відшкодування за такі періоди: грудень 2007 року на 386 333 грн.; травень 2008 року на 871 978 грн.; червень 2008 року на 1 745 880 грн.; липень 2008 року на 3 408 441 грн.; серпень 2008 року на 6 279 805 грн.; жовтень 2008 року на 728 108 грн.; листопад 2008 року на 2 886 211 грн.; червень 2009 року на 29 074 грн.; липень 2009 року на 45 707 грн.; серпень 2009 року на 125 443 грн.; вересень 2009 року на 66 732 грн.; жовтень 2009 року на 48 602 грн.; листопад 2009 року на 41 915 грн.; грудень 2009 року на 37 796 грн.; січень 2010 року на 66 206 грн.; лютий 2010 року на 7 047 грн.; березень 2010 року на 56 243 грн.; квітень 2010 року на 34 080 грн.; травень 2010 року на 28 658 грн.; червень 2010 року на 37 174 грн.; липень 2010 року на 34 413 грн.; серпень 2010 року на 31 454 грн.; вересень 2010 року на 26 488 грн.
Заниження суми бюджетного відшкодування, як вказано в Акті перевірки, виникло за рахунок від'ємних значень попередніх періодів, в яких сума ПДВ, включена до складу податкового кредиту сплачена митним органам та постачальникам та митній території України, з одночасним завищенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку задекларовану в листопаді 2010 року в розмірі 17 023 788 грн.
Також в Акті перевірки зазначено, що всупереч вимогам п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем включено до складу суми бюджетного відшкодування суму від'ємного значення за жовтень 2010 року в розмірі 43 541 грн., по якій минув строк 1095 днів.
Відповідно до виявлених вище порушень, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000140720/0 та № 0000150720/0.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000140720/0 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 17 067 329 грн.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000150720/0 позивачу збільшено бюджетне відшкодування на 17 023 788 грн. та зазначено, що ця сума буде врахована у зменшення податкових зобов'язань позивача.
Відповідно до абз. «а»п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Згідно з п.п 7.7.3 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону № 2181) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок (у тому числі подання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. №166).
Зокрема, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Так, у разі якщо платником самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від'ємного значення і даний факт не було виявлено органом податкової служби, такий платник може подати уточнюючий розрахунок і Довідку за той період, в якому у нього виникло право на бюджетне відшкодування (коли фактично була оплата), задекларувавши в них виправлені показники.
Як вбачається з матеріалів справи, право на бюджетне відшкодування виникло у позивача у жовтні 2007 року. Разом з тим, оскільки при цьому повинен враховуватися строк звернення з приводу повернення належних позивачу сум надміру сплачених податків - 1095 днів, то фактично право на бюджетне відшкодування виникло у позивача у листопаді 2007 року. У грудні 2010 року платник скористався правом на подання уточнюючого розрахунку до декларації за листопад 2010 року, яким самостійно виявив факт існування у нього права на бюджетне відшкодування, яким він ще не скористався. Враховуючи, що рядок 25.2 декларації з податку на додану вартість як за листопад 2007 року, так і за наступні періоди не заповнений, заява позивача про врахування відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, відсутня. Прийняття податковим органом за наслідками перевірки податкового повідомлення-рішення № 0000140720/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 17 067 329 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню та податковим повідомленням-рішенням №0000150720/0 позивачу збільшено бюджетне відшкодування на 17 023 788 грн. шляхом врахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, не може вважатись рішенням самостійно прийнятим платником, як передбачено пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Разом з тим, відповідно до п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З огляду на те, що положення Закону України «Про податок на додану вартість»по-перше, прийнятий раніше за Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а по-друге, позбавляє особу, що надміру сплатила податки до державного бюджету, права на бюджетне відшкодування у спосіб зарахування надміру сплачених коштів на рахунок платника у банку в разі, якщо у звітній податковій декларації такий платник не вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25.2), а Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надає право платнику податків звернутися за належними йому сумами надміру сплачених податків у строк 1095 днів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності конфлікту інтересів у даних нормах.
Таким чином, враховуючи приписи зазначеної вище статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно заявив до відшкодування суму 17 023 788 грн.
Також, колегія суддів зауважує, що визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг). Тобто бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує бюджетне відшкодування сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду.
Як вбачається із акту перевірки, правомірність визначення віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту податковим органом не заперечується.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 28.03.2011 року № 0000140720/0 та № 0000150720/0 є необґрунтованим, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.
Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХТЛ Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Губська О.А.
Суддя Ключкович В.Ю.
Суддя Федотов І.В.
Повний текст ухвали виготовлено 22.08.2011 року.