15 жовтня 2015 року ( 10 год. 47 хв.)Справа № 808/4464/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Білоуса А.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,
за участю представників:
від позивача - не прибув;
від відповідача - ОСОБА_1
(довіреність №30/23/08-70-10-01 від 26 листопада 2014 року), -
06 серпня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000103/1 від 02 червня 2015 року Запорізької митниці ДФС України;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00225 від 02 червня 2015 року Запорізької митниці ДФС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним (першим) методом. Таким чином відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за основним (першим) методом, а відтак позивач вважає, що Рішення про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стосовно митної декларації по формі МД-2 №112050000/2015/008598 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
15 жовтня 2015 року представник позивача через канцелярію суду подав клопотання в якому просить розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 17 серпня 2015 року вих. №800/92/08-70-10 посилається на те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи надані до митного контролю та митного оформлення, не містять всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Тому, відповідно до статті 53 МКУ, 18 листопада 2014 року декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; каталоги специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Під час аналізу додатково наданих документів, контролюючим органом встановлено, що декларантом не було подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, в повному обсязі. Відповідач вважає що Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000103/1 від 02 червня 2015 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00225 від 02 червня 2015 року винесені митним органом відповідно та у межах чинного законодавства.
Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №19825875 від 24 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» 27 серпня 2004 року зареєстровано, як юридичну особу за адресою: 69106, Запорізька область, місто Запоріжжя, Заводський район, вул. Скворцова, буд. 236, ідентифікаційний код 33134908.
07 травня 2015 року між Халлвард Лерой АС, що є юридичною особою за законодавством Королівства Норвегії - «Продавець», з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» м. Запоріжжя, Україна, що є юридичною особою за законодавством України - «Покупець», з іншої сторони, уклали контракт №200F/2015H.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Контракту №200F/2015H Халлвард Лерой АС продає, а компанія «КЛІОН» придбаває морожену і охолоджену рибу та субпродукти (ділі «товари») асортимент кількість, якість та ціна яких, буде обговорена у підтвердження замовлення/інвойсах на кожну поставку.
Для здійснення митного оформлення товару 28 травня 2015 року позивачем по електронній системі «MD Office™. MDDeclaration» до м/п «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/ довідковий №4589 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 358964,32 грн. (тобто 19,42 грн. або 0,92 USD за 1 кг). Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно частини 10 статті 58 MК України включає вартість товару згідно рахунків - 291632,21 грн. (13860,00 USD х 21,041285 курс). Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
Разом з ВМД позивачем були надані наступні документи: контракт №200F/2015H від 07 травня 2015 року; Інвойс № 4309731 від 15 травня 2015 року; калькуляція постачальника від 15 травня 2015 року; прайс-лист від 05 травня 2015 року; міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 15.05.2015р.; рахунок перевізника № 1645-2015 від 18 травня 2015 року; договір міжнародного перевезення № 2015МП/15L від 01 січня 2015 року; дублікат ветеринарного свідоцтва від 25 травня 2015 року серії ЄРД-00 № 089834; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 18 травня 2015 року № 15300000370; сертифікат походження № СО 731 від 15 травня 2015 року; сертифікат якості б/н від 15 травня 2015 року; експортна декларація № 080790 НОМЕР_1 від 15 травня 2015 року; лист постачальника від 29 жовтня 2014 року про заводи-виробники.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності у зв'язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги, специфікації виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару.
02 червня 2015 року позивач надав відповідачу: Експертний висновок № ОИ-280 від 02 червня 2015 року Запорізької торгово-промислової палати; лист постачальника від 28 травня 2015 року з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та про форму калькуляції.
02 червня 2015 року відповідач надав Консультацію про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 1,1 доларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000103/1 від 02 червня 2015 року.
На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00225 від 02 червня 2015 року.
02 червня 2015 року на підставі рішення митниці декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2015/008598, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 22049,73 грн.), про що зазначено в графі 47 ВМД.
Не погодившись із рішенням, карткою відмови та діями Запорізької митниці щодо відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, ТОВ «КЛІОН» оскаржило їх до суду.
Дослідивши письмові пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №112050000/2015 від 28 травня 2015 року були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Зокрема, Запорізькою митницею ДФС зазначено, що позивачем до митного органу не надано:1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги, специфікації виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару.
Однак, суд вважає, що частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутній такі документи, як 1) каталоги, специфікація виробника товару, 2) висновок про якісні та вартісні характеристики товару. До того ж, вказані документи не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.
Що стосується не надання виписки з бухгалтерської документації, то суд зазначає про, те, що Митний кодекс України зобов'язує надати декларанта інші платіжні та/або бухгалтерські документи лише у разі за їх наявності.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам часини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
У судовому засіданні представником відповідача, відповідно до статті 71 КАС України, не доведено наявність обставин, визначених частиною 3 статті 53 МК України, для витребування додаткових документів.
Отже, витребування Запорізькою митницею додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.
Тому, не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі передбачені частиною 2 статті 53 МК України документи, які давали змогу Запорізькоій митниці достовірного та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД № 112050000/2015/008051 від 26 травня 2015 року.
Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.
Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000103/1 від 02 червня 2015 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00225 від 02 червня 2015 року, а відтак їх слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000103/1 від 02 червня 2015 року Запорізької митниці ДФС України.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00225 від 02 червня 2015 року Запорізької митниці ДФС України.
Судові витрати у розмірі 255,78 грн. (двісті п'ятдесят п'ять гривень 78 копійок) стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Д.В. Татаринов