ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.10.2015Справа №910/22624/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»
до 1. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві;
2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення збитків в розмірі 103 344 грн. 00 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача - 1: Бялий М.Г. (представник за Довіреністю);
від Відплідача - 2: Мельниченко К.Г. (представник за Довіреністю)
Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (надалі також - «Відповідач - 1»); Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі також - «Відповідач - 2») про стягнення збитків в розмірі 103 344 грн. 00 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.08.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва Бялим М.Г. направлено до Головного управління Національного банку України платіжну вимогу №624/1 від 18.08.2014 року про списання з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» у національній валюті України грошових коштів у розмірі 4 666 384 грн. 18 коп. (заборгованість) та платіжну вимогу №624/1-1 від 18.08.2014 року у розмірі 46 638 грн. 32 коп. (виконавчий збір), проте як вбачається з виконавчого листа №761/25470/13-ц виданого 19.06.2014 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з Позивача на користь Ота Поуру заборгованості в розмірі 355 250 доларів США. Не погодившись з такими діями старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва Бялого М.Г., Позивач звернувся із скаргою на дії державного виконавця. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва скаргу задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва Бялого М.Г. щодо переведення іноземної валюти в національну валюту та виставлення платіжних вимог у національній валюті. Вказана ухвала залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанціями. Як зазначає Позивач, йому завдані збитки у розмірі 103 344 грн. 00 коп. у зв'язку з укладанням договору про надання правової допомоги №6 з адвокатським бюро Ольги Величко про представництво інтересів Банку у Шевченківському районі м. Києва при розгляді скарги Банку на дії державного виконавця. За таких підстав, просить Суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 103 344 грн. 00 коп. шкоди, заподіяної бездіяльністю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва з посиланням на статті 22, 1173 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22624/15, судове засідання призначено на 17.09.2015 р.
17.09.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року не виконали.
В судовому засіданні представник відповідача-1 подав заяву про заміну Відповідача-1 на належного.
Щодо заяви Відповідача-1 про заміну первісного Відповідача-1 на належного, Суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Як вбачається з ч. 1 Положення про відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, затверджено Наказом начальника Головного управління юстиції у м. Києві від 08.05.2012 року №898 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві є структурним підрозділом управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Враховуючи вищевикладене, Суд, дослідивши матеріали та обставини справи, на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача-1 про заміну первісного Відповідача-1 на належного.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача:
- направити копію позовної заяви Управлінню державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та надати Суду докази на підтвердження направлення;
- надати докази на підтвердження сплати Адвокатському бюро Ольги Величко суми в розмірі 103 344,00 грн.;
- надати письмові пояснення щодо предмету позову, а саме, необхідності стягнення з Відповідачів збитків або шкоди із належним правовим обґрунтуванням предмету позову.
2) Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві надати суду на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування оригінали (для огляду) і належно засвідчені копії статуту (положення) та свідоцтва (виписки) про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи; відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву позивачу; оригінали та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року відкладено розгляд справи на 01.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, заміною первісного Відповідача-1 на належного, витребуванням додаткових доказів по справі.
01.10.2015 року в судове засідання з'явився представник відповідача-1 та відповідача-2.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року та ухвали від 17.09.2015 року не виконали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.
07.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року представники Відповідача - 1 і Відповідача - 2 надали усні пояснення по суті спору, якими заперечили проти позову, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судове засідання представник Позивача не з»явився, причини неявки суду невідомі, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 09.10.2015 р. уповноваженій особі підприємства Позивача ухвали суду від 01.10.2015 року.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.08.2014 року між Адвокатським бюро Ольги Величко (Бюро) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (Клієнт) було укладено Договір №6 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Бюро зобов'язалось надати правову допомогу Клієнту та здійснити представництво інтересів Клієнта у Шевченківському районному суді м. Києва при розгляді скарги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва по справі №22ц/796/5179/2014 щодо виконання рішення суду про стягнення з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на користь Ота Поуру 355 250 доларів США згідно виконавчого листа №761/25470/13-ц у виконавчому провадженні №43775167, а Клієнт зобов'язався оплатити надання правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №6 про надання правової допомоги від 27.08.2014 року Адвокатське бюро Ольги Величко здійснило представництвом у Шевченківському районному суді м. Києва при розгляді скарги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва по справі №22ц/796/5179/2014 щодо виконання рішення суду про стягнення з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на користь Ота Поуру 355 250 доларів США згідно виконавчого листа №761/25470/13-ц у виконавчому провадженні №43775167, а Клієнт в свою чергу прийняв вказану правову допомогу, що підтверджується Актом щодо належного виконання умов Договору №6 про надання правової допомоги від 27.08.2014 року.
Згідно з п.3 Договору загальна вартість правової допомоги становить 103 344 грн. 00 коп. без ПДВ.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2014 року у справі №761/23278/14-ц скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва Бялого М.Г. щодо переведення іноземної валюти в національну валюту та виставлення платіжних вимог у національній валюті.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.12.2014 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2014 року та Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.12.2014 року залишено без змін.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що йому завдані збитки у розмірі 103 344 грн. 00 коп. у зв'язку з укладанням договору про надання правової допомоги №6 з адвокатським бюро Ольги Величко про представництво інтересів Банку у Шевченківському районі м. Києва при розгляді скарги Банку на дії державного виконавця. За таких підстав, просить Суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 103 344 грн. 00 коп. шкоди, заподіяної бездіяльністю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва з посиланням на статті 22, 1173 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Стаття 1173 Цивільного кодексу України передбачає спеціальну підставу та умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди в позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності в цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх них дій (владно-адміністративний, юридично-обов'язковий, односторонній).
До суб'єктів відповідальності за цими нормами належать створені відповідно до Конституції, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів ВР, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади та управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", їх виконавчі органи та посадові або службові особи вказаних державних органів.
Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, учинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд, дослідивши матеріли справи, зазначає, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до норм ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України об'єктивної та суб'єктивної сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями саме Відповідача - 2 та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 103 344 грн. 00 коп.
Звертаючись до суду з вказаним позовом Позивач визначив правову природу грошових коштів у розмірі 103 344 грн. 00 коп. саме як збитки, завдані неправомірною бездіяльністю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. (п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року).
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Права Позивача, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, визначають диспозитивність господарського процесу. Диспозитивність - це можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Диспозитивність означає вільний вибір особами, які захищають свої права, свободи і законні інтереси, варіантів поведінки, пов'язаних із здійсненням процесуальних прав і розпорядженням ними у межах, встановлених процесуальним законом. Суд звертає увагу, що Позивачу надано право самостійно визначати предмет і підставу позову, з яким він звернувся до суду за захистом свого порушеного або невизнаного права.
Господарський суд міста Києва зазначає, що за своєю правовою природою грошові кошти у розмірі 103 344 грн. 00 коп. є судовими витратами Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» при розгляді скарги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва по справі №22ц/796/5179/2014 щодо виконання рішення суду про стягнення з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на користь Ота Поуру 355 250 доларів США згідно виконавчого листа №761/25470/13-ц у виконавчому провадженні №43775167.
Відповідно до статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;
6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Згідно зі статтею 84 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою правової допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищевикладені норми чинного цивільного процесуального законодавства України, понесені витрати Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» у розмірі 103 344 грн. 00 коп. підлягали розподілу між сторонами під час розгляду скарги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва по справі №22ц/796/5179/2014 щодо виконання рішення суду про стягнення з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на користь Ота Поуру 355 250 доларів США згідно виконавчого листа №761/25470/13-ц у виконавчому провадженні №43775167, проте Банком не було заявлено до стягнення вказаних витрат.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві; Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення збитків в розмірі 103 344 грн. 00 коп. у повному обсязі.
Відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві; Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення збитків в розмірі 103 344 грн. 00 коп. - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 жовтня 2015 року.
Судя О.В. Чинчин