ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.10.2015Справа №910/23412/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк»
до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 390 884 грн. 97 коп.
Представники:
від Позивача: Пріцак І.Є. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 390 884 грн. 97 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 28.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №277/Ю, відповідно до умов якого Банк за наявності вільних грошових коштів надає Позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі неповновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 465 876 грн. 00 коп. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 19 січня 2015 року зі сплатою 20% річних. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 26.08.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 390 884 грн. 97 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 290 884 грн. 40 коп., сума заборгованості за нарахованими процентами - 10 423 грн. 20 коп., сума заборгованості по сплаті пені - 89 577 грн. 37 коп. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» заборгованість у розмірі 390 884 грн. 97 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/23412/15, судове засідання призначено на 23.09.2015 р.
22.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
23.09.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.09.2015 року не виконав.
В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.09.2015 року.
Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків за кредитом з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;
2) Відповідача надати докази на підтвердження повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за Кредитним договором №277/Ю від 28.11.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року відкладено розгляд справи на 07.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі.
06.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
07.10.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.09.2015 року не виконав. Представники сторін вимоги ухвали суду від 23.09.2015 року не виконали.
Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 року відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи.
20.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №905/2467/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» до Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про визнання пунктів кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року недійсними.
21.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки - розрахунку про стан заборгованості Відповідача.
В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 року у справі № 910/23412/15.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» є 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 13, офіс 211.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/23412/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №910/23412/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №905/2467/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» до Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про визнання пунктів кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року недійсними, зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.
За таких підстав, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» про зупинення провадження у справі №910/23412/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №905/2467/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» до Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про визнання пунктів кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року недійсними, оскільки останнім не доведено Суду неможливості розгляду по суті справи №910/23412/15 до прийняття рішення у справі №905/2467/15. Крім того, Суд зазначає, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення у справі і у разі визнання недійсними пунктів кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року, Відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №277/Ю, відповідно до умов якого Банк за наявності вільних грошових коштів надає Позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі неповновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 465 876 грн. 00 коп. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 19 січня 2015 року зі сплатою 20% річних.
Відповідно до п.4.2 Договору Позичальник щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, перераховувати на рахунок №37395321973148 суму процентів за користування кредитом у відповідності до Договору. У разі, якщо дата погашення процентів припадає на вихідний або святковий день, то платежі у погашення заборгованості повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня.
Згідно з п.5.3 Договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі, зокрема, непогашення Позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців, недотримання Позичальником умов цього Договору, виникнення у Позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями за іншими кредитними договорами, укладеними з Банком.
При порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п.4.2, 4.3, 4.5) Банк має право вимагати від Позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом. (п.5.10 Договору)
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування кредиту Банк сплачує Позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно перерахованого кредиту.
Додатковими угодами до Кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року Сторони змінювали розмір процентної ставки за користування кредитом.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 26.08.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 390 884 грн. 97 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 290 884 грн. 40 коп., сума заборгованості за нарахованими процентами - 10 423 грн. 20 коп., сума заборгованості по сплаті пені - 89 577 грн. 37 коп. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» заборгованість у розмірі 390 884 грн. 97 коп.
15.07.2015 року Позивачем направлена вимога №3729 на адресу Відповідача про сплату заборгованості за кредитним договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.07.2015 р., яка залишена без відповіді і виконання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року та додаткових угод до нього між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року Позивачем було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» грошові кошти у розмірі 465 876 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №823_3 від 28.11.2013 року та детальним розрахунком заборгованості станом на 26.08.2015 р., наданим Позивачем.
Судом встановлено, що за Кредитним договором №277/Ю від 28.11.2013 року перед Позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» утворилась заборгованість за основним боргом - 290 884 грн. 40 коп. та заборгованість за нарахованими процентами - 10 423 грн. 20 коп.
Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» Публічному акціонерному товариству «Український Бізнес Банк» грошових коштів за Кредитним договором №277/Ю від 28.11.2013 року та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 290 884 грн. 40 коп. та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» суми заборгованості за основним боргом у розмірі 290 884 грн. 40 коп. та суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 10 423 грн. 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за простроченим основним боргом за загальний період прострочення з 24.02.2015 р. по 25.08.2015 р. у розмірі 86 165 грн. 53 коп. та пеню за простроченими процентами за загальний період прострочення з 24.02.2015 р. по 25.08.2015 р. у розмірі 3 411 грн. 84 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
При порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п.4.2, 4.3, 4.5) Банк має право вимагати від Позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом. (п.5.10 Договору)
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування кредиту Банк сплачує Позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно перерахованого кредиту.
Суд зазначає, що Сторонами в договорі погоджено, що виконання грошового зобов'язання (термін користування кредитом) визначено до настання певного терміну до 19 січня 2015 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України).
Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року. (п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»)
У даному випадку прострочка Відповідача за несвоєчасне погашення кредиту починається з 19.01.2015 року.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку, який передбачено ст. 232 Господарського кодексу України, за вимогами про стягнення пені за простроченим основним боргом починається саме з 19.01.2015 року. Отже, нарахування неустойки за порушення строків погашення кредиту за період з 24.02.2015 р. по 25.08.2015 р. суперечить приписам чинного законодавства та є неправомірним.
Крім того, зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за кожен день прострочення не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, Судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Суд зазначає, що умовами Кредитного договору №277/Ю від 28.11.2013 року та додаткових угод до нього іншого способу нарахування неустойки ніж того, який передбачений чинним цивільним законодавством України, не визначено.
Таким чином, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі позовних вимог, Суд, перевіривши розрахунок пені за простроченим основним боргом за загальний період прострочення з 24.02.2015 р. по 25.08.2015 р., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірно визначеним Позивачем періодом нарахування цієї договірної відповідальності та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за простроченим основним боргом за загальний період прострочення з 24.02.2015 р. по 19.07.2015 р. в розмірі 68 473 грн. 39 коп.
Крім того, Суд, перевіривши розрахунок пені за простроченими процентами, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за простроченими процентами за загальний період прострочення виконання Відповідачем його договірного грошового зобов»язання зі сплати процентів за користування чужими грошовими коштами з 24.02.2015 р. по 25.08.2015 р. у розмірі 3 411 грн. 84 коп.
Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» підлягає сума заборгованості за основним боргом у розмірі 290 884 грн. 40 коп., сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 10 423 грн. 20 коп., пеня за простроченим основним боргом у розмірі 68 473 грн. 39 коп. та пеня за простроченими процентами у розмірі 3 411 грн. 84 коп.
Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам в доход Державного бюджету України, оскільки станом на день звернення до суду з вказаною позовною заявою Позивач був звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 13, офіс 211, Ідентифікаційний код юридичної особи 38291386) на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» (83001, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 125, Ідентифікаційний код юридичної особи 19388768) заборгованість у розмірі 373 192 (триста сімдесят три тисячі сто дев'яносто дві) грн. 83 (вісімдесят три) коп., з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 290 884 грн. 40 коп., заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 10 423 грн. 20 коп., пеня за простроченим основним боргом у розмірі 68 473 грн. 39 коп. та пеня за простроченими процентами у розмірі 3 411 грн. 84 коп.
3. В інші й частині позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 13, офіс 211, Ідентифікаційний код юридичної особи 38291386) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 463 (сім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 86 (вісімдесят шість) коп.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 жовтня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин