19.10.15р. Справа № 904/7326/15
За позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ", м. Дніпропетровськ
про стягнення суми заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди
Суддя Полєв Д.М.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_2 за довіреністю від 05.10.2015р.
від відповідача: представник Безугла В.М. за довіреністю №15-2/10-09 від 10.09.2015р.
Ухвалою від 25.08.2015р. порушено провадження у справі за позовом гр. ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ до ТОВ "Веста Індастріал", м. Дніпропетровськ про стягнення 11988,91грн., в тому числі індексація із заробітної плати, 4000грн. моральної шкоди.
15.10.2015р. після початку розгляду справи по суті позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме позивач просить стягнути з відповідача 10716,29грн. заборгованості із заробітної плати, 1272,62грн. індексації заробітної плати, 10735,20грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 4000грн. моральної шкоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Відповідач у відзиві визнає позовні вимоги в розмірі 1412,53грн., решту вимог відхиляє, оскільки 9303,76грн. заборгованості із заробітної плати включено до реєстру вимог кредиторів в межах справи про банкрутство, а 1272,62грн. індексації заробітної плати та 4000грн. моральної шкоди позивачем не доведено.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.10.2015р. по 19.10.2015р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
11.10.2012р. позивач прийнятий на роботу на посаду кухаря ТОВ "Веста Індастріал" за наказом №67-к від 01.04.2015р., що підтверджується відповідною відміткою в трудовій книзі позивача.
Наказом № 67-к від 01.04.2015р. позивача, відповідно до ст.38 КЗпП України звільнено.
18.08.2015р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 10716,29грн., 1228,08грн. індексації заробітної плати, 4000грн. моральної шкоди.
15.10.2015р. до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме позивач просить додатково стягнути з відповідача 10735,20грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У відповідності до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Відповідно до ст.12 ГПК України даний спір підвідомчий господарському суду Дніпропетровської області, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відносно ТОВ "Веста Індастріал" №904/794/14.
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. (п.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).
Відповідно до ч.4 ст.10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).
Відповідач не заперечує факту існування заборгованості із заробітної плати перед позивачем у заявленій сумі, проти посилається на вирішення спору в розмірі 9303,76грн. оскільки зазначену суму включено до реєстру вимог кредиторів під час розгляду справи про банкрутство відповідача за №904/794/14.
Дослідивши ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015р. про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №904/794/14 про банкрутство ТОВ "Веста Індастріал" встановлено, що до реєстру вимог кредиторів включено та затверджено судом заборгованість із заробітної плати в розмірі 3370735,47грн.
Відповідачем не подано доказів виплати заборгованості із заробітної плати позивачу та наявності спору щодо суми заборгованості.
Враховуючи те, що ухвала суду не містить конкретного посилання на наявну заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові позивача та її розмір, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати задовольнити у повному обсягу.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 1272,62грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з вересня 2014р. по квітень 2015р.
Розглянувши зазначені вимоги встановлено наступне.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що у разі, коли величина індексу споживчих цін (індекс інфляції) перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, проводиться індексація грошових доходів населення. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.
Крім того, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у т.ч. заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків її виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців. Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв'язку з порушенням термінів її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159. Відповідно до зазначених нормативно-правових актів сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає правомірним нарахування позивачем компенсації заробітної плати з січня вересня 2014р. по квітень 2015р. в розмірі 1272,62грн. у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Також позивачем подано заяву про збільшення грошових вимог, а саме просить стягнути з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати в розмірі 10735, 20грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи те, що позивачем в позовній заяві не заявлено до стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної платив, а предмет позову в частині стягнення зазначеної суми змінено після початку розгляду справи, суд вважає за необхідне у задоволення зазначених вимог відмовити.
Також позивач просить стягнути з відповідача моральної шкоди в розмірі 4000грн.
Відповідно до пояснень позивача відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки йому завдано моральних страждань, які полягають в зниженні матеріального стану, позичання коштів у родичів та фінансових установах, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя тощо.
Розглянувши зазначені вимоги позивача, встановлено наступне.
За змістом ст.124 Конституції України позивач має право звернутися з такими вимогами до суду.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі-ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права";
- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи те, що позивачем не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди, суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 49 ГПК України сплату судового збору в розмірі 1218грн. слід покласти на відповідача.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 47, 95, 115-117, 238 КЗпП, ст.ст.4-1, 12, 22, 32-34, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог відмовити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Індастріал" (м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, код ЄДРПОУ 32702174) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 10716,29грн. заборгованості із заробітної плати, 1272,62грн. індексації заробітної плати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Індастріал" (м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, код ЄДРПОУ 32702174) на користь державного бюджету (одержувач - управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1218грн. - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено та підписано 26.10.15р.
Суддя Д.М. Полєв