10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"20" липня 2011 р. Справа № 2-а-487/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.2
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Жизневської А.В.
ОСОБА_1,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду від "17" лютого 2011 р. у справі № 2-а-487/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
В лютому 2011 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначила, що має право на отримання коштів, передбачених ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак відповідач порушує її права та виплачує кошти у меншому розмірі, ніж передбачено Законом.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2011 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Олевському районі на користь ОСОБА_3 31918 грн.30 коп. невиплаченої пенсії з 01.07.2010 року по 31.12.2010року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Олевському районі провести перерахунок і виплачувати в подальшому в повному обсязі ОСОБА_4 пенсію відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.01.2011 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Олевському районі просить постанову суду скасувати. Зазначає, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Також, апелянт зазначає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, не звернув уваги на те, які види пенсійних виплат та соціальних послуг здійснюються за рахунок Пенсійного фонду відповідно до вказаного Закону, а також на те, що кошти виплачуються позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року.
Позивач та представник відповідача в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.
Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Як встановлено судом першої інстанцій позивач є інвалідом 1 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 50 цього ж Закону.
Відповідно до частини 4 статті 54 вищезазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 1-й групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 2-ї групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно зі статтею 54 Закону розмір пенсії інвалідам 2 групи інвалідності, віднесеним до категорії 1 становить не менше 8 мінімальних пенсій за віком.
Розрахунок пенсії позивачу здійснено виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", а тому суд обґрунтовано визнав дії відповідача протиправними в частині відмови позивачу перерахувати пенсію у відповідності до вимог ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Доводи апелянта щодо правомірності дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Вказана Постанова є чинною та її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 вищезазначеного Закону, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів приходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апеляційної скарги з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд правомірно визнав дії відповідача протиправними щодо виплати ОСОБА_3 коштів, не у відповідності із статтями 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Однак, визнавши протиправними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати грошової допомоги, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.
При цьому, суд не врахував, що з огляду на положення статей 21,105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Отже, поза увагою місцевого суду залишилося те, що адміністративний суд повинен визнати дії суб'єкта владних повноважень незаконними (протиправними) і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до Закону, а не ухвалювати рішення про стягнення визначених сум.
З урахуванням викладеного, постанова суду в названій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нової - про відновлення порушеного права позивачки на отримання доплат передбачених вищезазначеним законом в межах, визначених ст.99 КАС України, за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачці коштів передбачених ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В іншій частині, постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.195,197,198, 202,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2011 року в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_3 скасувати, та прийняти нову постанову.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області здійснити ОСОБА_3 перерахунок розміру пенсії по інвалідності, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, передбаченої ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати, за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: А.В. Жизневська
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 вул.Володимирська,4/74,м.Олевськ,Житомирська область,11001
3- відповідачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевськомсу районі Житомирської області вул.Свято-Миколаївська 31, м. Олевськ,Житомирська область,11000