10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"08" липня 2011 р. Справа № 2-а-230/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Жизневської А.В.
ОСОБА_1,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Радивилівському районі, Рівненської області на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від "21" березня 2011 р. у справі № 2-а-230/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Радивилівському районі, Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 березня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області щодо виплати ОСОБА_3 з 09.09.2010 року по 31.12.2010 року соціальної допомоги в розмірі меншому, ніж визначено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду в Радивилівському районі Рівненської області провести перерахунок підвищення до пенсії та виплатити ОСОБА_3 за період з 09.09.2010 року по 31.12.2010 року, надбавку до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області просить постанову суду скасувати. Зазначає, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а тому фонд не є належним відповідачем у справі.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судом, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи вбачається нарахування та виплата коштів проводилася у розмірах, встановлених п.8 постанови КМ України від 28.05.08р. №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” та не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.8 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що права позивача порушені та підлягають відновленню.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.
З урахуванням викладеного, підстави для скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Радивилівському районі, Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від "21" березня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: А.В. Жизневська
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 с.Пустоіванне,Радивилівський район, Рівненська область,35510
3- відповідачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Радивилівському районі, Рівненської області вул. Почаївська,28,м. Радивілів,Рівненська область,35500