10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"01" червня 2011 р. Справа № 2а-6060/10/1770
номер рядка статистичного звіту 8.2.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Жизневської А.В.
ОСОБА_1,
при секретарі Лабунській Ю.В. ,
за участю представників позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" лютого 2011 р. у справі № 2а-6060/10/1770 за позовом Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,
В грудні 2010 року ОСОБА_2 виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" / надалі - підприємство/ звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Рівному, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004292342/0 від 18.11.2010 р. про донарахування підприємству податку на прибуток приватних підприємств на суму 425 757,3 грн., в т.ч. 299 385 грн. основного платежу і 126 372,3 грн. застосованих штрафних санкцій, № 0004302342/0 від 18.11.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 576987 грн., в т.ч. 384658 грн. основного платежу та 192 329 грн. застосованих штрафних санкцій; № 0000962240/0 від 18.11.2010 р. про донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 25584,6 грн., в т.ч. 7528,3 грн. основного платежу і 15056,4 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду позовні вимоги підприємства були задоволені повністю.
В апеляційній скарзі ДПІ у м. Рівному просить скасувати постанову і в задоволенні позову відмовити , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства. Апелянт зазначає, що в порушення вимог пп.1.20.5 п.1.20. ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті реалізації товарів ДП "Екотехніка-М" ЗАТ "Екотехніка" за цінами, нижчими від цін, регульованих Митним кодексом України підприємством занижено доходи від продажу товарів у розмірі 301 625 грн.; в порушення п.5.12 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати у розмірі 804 285 грн. у зв'язку із здійсненням господарських операцій з пов'язаною особою ДП "Екотехніка-М"; підприємство здійснювало ввіз на митну територію України товарно-матеріальних цінностей і при подальшій реалізації товарів ДП "Екотехніка-М" на митній території України розраховувало податкові зобов'язання в окремих випадках, виходячи з контрактної/фактурної/вартості, яка була менше митної вартості товарів, чим порушило п.4.3. ст.4 Закону України " Про податок на додану вартість", внаслідок чого було занижено податок на додану вартість в сумі 60325 грн.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги підприємства і скасовуючи повністю податкове повідомлення-рішення № 0004292342/0 від 18.11.2010 р. в частині встановлення факту заниження доходу від продажу товарів ДП "Екотехніка-М" ЗАТ "Екотехніка" в зв'язку з реалізацію товарно-матеріальних цінностей за цінами, нижчими від цін, врегульованих Митним кодексом України / за 3,4 квартали 2009 р. - 1,2 квартали 2010 року/ в сумі 301625 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60325 грн., виходив з того, що позивач продавав прянощі по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, а тому висновки відповідача про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими. При цьому суд першої інстанції посилався на те, що чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України. Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що податковий орган не мав правових підстав, передбачених підпунктом 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач при розмитненні прянощів сплатив податок на додаток на додану вартість, виходячи з митної вартості, зазначеної в графі 12 вантажної митної декларації. В подальшому при поставці товарів на митній території України позивач розрахував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів.
Як установлено судом, підставою прийняття ДПІ спірного повідомлення-рішення стало те, що Товариство, імпортуючи товарно-матеріальні цінності, до складу податкового кредиту включало суму податку на додану вартість, обчисленого із загальної суми митної вартості та мита, а до складу податкових зобов'язань при реалізації названого товару - суму, обчислену із ціни реалізації, яка при цьому нижча за їх митну вартість.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону N 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.
При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізацій на території України імпортного товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість позивачем визначена вірно - відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" - із договірної вартості цих товарно-матеріальних цінностей, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 названого Закону, на який посилається ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було встановлено, що підприємство в 2 кварталі 2010 році занизило валові доходи на суму 27389 грн. В обґрунтування виявленого порушення контролюючий орган робить висновок про розбіжності між даними бухгалтерського та податкового обліку.
Суд першої інстанції такий висновок ДПІ у м. Рівному визнав незаконним в зв'язку з його невідповідністю Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., а саме за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку/ навести кореспонденцію рахунків операцій/, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
З висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів. Контролюючим органом в матеріалах перевірки не зазначено посилання на первинні документи, що, на думку посадових осіб ДПІ у м. Рівне, не були відображені в податкові звітності підприємства. Виявлене порушення не конкретизовано, що в свою чергу не дає можливості підтвердити висновки податкового органу про заниження в 2 кварталі 2010 року підприємством валових доходів на суму 27389 грн.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що контролюючим органом при здійсненні перевірки було виявлено порушення підприємством правильності формування валових витрат у розмірі 804285 грн./ за 3 квартал 2009 р. - 2 квартал 2010 р./ та правильності визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 437501 грн./ за липень - грудень 2009 р., січень - червень 2010 р./. Визнаючи неправомірним такий висновок контролюючого органу, суд послався на пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість".
З вказаними доводами суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що валові витрати в сумі 804285 грн. та податковий кредит в сумі 437501 грн. сформований підприємством по господарських операціях з придбання продукції у ДП "Екотехніка-М" ЗАТ "Екотехніка" підтверджується первинними та розрахунковими документами.
Судом першої інстанції також було встановлено, що підприємством було придбано у фірми "Nuova Euromec s.r.l." та " Confitech" в 2004 році лінію по виробництву м'якої карамелі. Підприємством була частково проведена оплата вартості отриманої лінії. Іншу частину заборгованості, по якій минув строк позовної давності, Підприємством було включено до складу валових доходів. Отримана лінія використовується в господарській діяльності. Визнаючи неправомірними дії відповідача щодо встановлення завищення Підприємством завищення амортизаційних відрахувань на суму 64245 грн., суд першої інстанції послався на пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", з чим погоджується і колегія суддів.
Так, норми статті 8 вказаного Закону не містять обмежень щодо амортизації основних фондів, вартість яких в повній мірі не була оплачена таким платником податків., внаслідок чого Підприємством правомірно були зроблені амортизаційні відрахування по основного фонду - лінії по виробництву м'якої карамелі.
Суд першої інстанції встановив, що ревізорами ДПІ у м. Рівне при здійсненні перевірки було встановлено, що Підприємством завищено податковий кредит на суму 160857 грн. по господарських операціях з контрагентами ТОВ "Агрокосм", ТОВ "Калина Восток", ТОВ "АПК Улан". Визнаючи неправомірним такий висновок відповідача, суд першої інстанції послався на пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", з чим погоджується і колегія суддів.
Із системного тлумачення Закону України " Про податок на додану вартість" слідує, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Підприємство має податкові накладні, які підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Агрокосм", ТОВ "Калина Восток", ТОВ "АПК Улан".
Визнаючи неправомірним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0004292342/0 від 18.11.2010 року, суд першої інстанції послався на те, що підприємством в 3 кварталі 2009 р. та 1,2 кварталах 2010 року перераховано нерезиденту "Центр контроля качества товаров, работ и услуг" м. Санкт-Петербург Росія за послуги по сертифікації 50190,01 грн. і відповідно до угоди між урядом України та урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків ця виплата не підлягає оподаткуванню.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Відповідно до пп.13.2 ст.13 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженій ним особи будь - яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою 15 % від їх суми, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
На дату виникнення спірних правовідносин між урядом України та урядом Російської Федерації діяла угода про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.
Відповідно до ст.7 вказаної угоди прибуток підприємства договірної держави оподатковується лише в цій договірній державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій договірній державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.
Відповідно до п.4 Порядку звільнення /зменшення/ від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою КМУ від 6.05.2001 р. № 470 підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
До матеріалів справи позивачем долучено довідку, видану компетентним органом Російської Федерації, що підтверджує статус резиденту "Центру контроля качества товаров, работ, услуг" м. Санкт-Петербург.
Таким чином виплачений підприємством доход нерезиденту не підлягає оподаткуванню.
Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення , не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195,196,200,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: А.В. Жизневська
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" вул.Хмільна,30,м.Рівне,33000
3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023