Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
іменем України
"02" жовтня 2012 р. Справа № 0670/1101/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Євпак В.В.
ОСОБА_2,
при секретарі Марчук Ю.А. ,
за участю представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" квітня 2012 р. у справі за позовом Повного товариства "Гарант- Сервіс" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправним рішення №5559/10/158 від 03.02.2012, його скасування та зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_3 "Гарант-сервіс" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в м.Житомирі про скасування рішення від 03.02.2012 р., № 5559/10/158 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання вчинити дії щодо такої реєстрації. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 24.01.2012 року подав до ДПІ в м.Житомирі заяву про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік. Відповідач своїм листом від 03.02.2012 р. № 5559/10/158 відмовив у видачі такого Свідоцтва. Вказане рішення, на думку позивача підлягає скасуванню, оскільки в чинному Податковому кодексі України відсутня пряма норма, яка б забороняла позивачу, як особі, що здійснює роздрібну торгівлю ювелірними виробами, перебувати на спрощеній системі оподаткування. Позивач не займається ні видобутком, ні виробництвом, ні реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а тому не підпадає під дію п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України. Про це прямо зазначено в листі голови Комітету Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики. Крім цього, неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків є підставою для прийняття рішення на користь платника податків.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м.Житомир від 03.02.20112 року № 5559/10/151 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку Повному товариству "Гарант-Сервіс".
Зобов'язано ОСОБА_4 податкову інспекцію в м.Житомир видати Повному товариству "Гарант-Сервіс" свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви від 24.01.2012 року.
Відшкодовано Повному товариству "Гарант-Сервіс" з Державного бюджету України судові витрати у вигляді 32,19 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби з рахунків Державної податкової інспекції в м.Житомир.
Вислухавши пояснення представника ДПІ у м. Житомирі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.01.2012 року ПТ "Гарант-сервіс" подало до Державної податкової інспекції в м. Житомирі заяву про застосування спрощеної системи оподаткування та розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених зазначеною главою Кодексу. Як зазначено в заяві, Позивачем були визначено слідуючі види діяльності - "Виробництво ювелірних виробів" та "Реалізація ювелірних виробів".
14.02.2012 року позивач отримав від відповідача письмову відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, яка оформлена листом від 03.02.2012 року № 5559/10/158.
Зокрема, мотивуючи свою відмову відповідач вказав, що відповідно до п.291.5.1 ст.291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво ювелірних виробів.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб"єктами господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю ювелірними виробами, і достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм ПК України є здійснення роздрібної торгівлі ювелірними виробами, позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення податкового органу - скасуванню, як протиправне.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи зі слідуючого. Пунктом 2 статті 4 Закону України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (Закон № 167) визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
У податковому кодексі України не визначено поняття "дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння" і поняття щодо діяльності з їх "видобутку, виробництва та реалізації". З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".
В розумінні пунктів 1-2 статті 1 Закону № 637 ювелірні вироби підпадають під визначення "дорогоцінні метали" чи "дорогоцінне каміння", і одночасно зазначає, що статтею 14 Закону № 637 врегульовано такий вид діяльності як "торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них". Відповідно до частини 2 зазначеної статті, правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб"єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.
Поняття "вироби із дорогоцінного металу" визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 244, зареєстрованої в Мін"юсті України за № 3698968 від 25.03.2004 року. Виріб із дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту. Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Виходячи із буквального змісту вказаної статті, не можуть бути суб"єктами спрощеної системи оподаткування фізичні особи -підприємці, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння.
При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане, що призвело до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позову, не відповідають обставинам справи.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Відповідно до статей 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанцій не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову та приймає нове - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 202, 205, 207, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" квітня 2012 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою, в задоволенні позовних вимог Повного товариства "Гарант- Сервіс" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправним рішення №5559/10/158 від 03.02.2012 року, його скасування та зобов"язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ОСОБА_3 текст постанови виготовлено 05 жовтня 2012 року.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 товариство "Гарант- Сервіс" вул.Косовського,61,м.Житомир,10029
3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014