10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"23" червня 2011 р. Справа № 2а/1770/879/2011
номер рядка статистичного звіту 8.2.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Котік Т.С.
ОСОБА_1,
при секретарі Лабунській Ю.В. ,
за участю представника позивача,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 - фізичної особи - підприємця на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" березня 2011 р. у справі № 2а/1770/879/2011 за позовом ОСОБА_2 Володимирівна-фізичної особи - підприємця до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просила скасувати постанову і постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт зазначає, що судом не враховано, що нею не було отримано ніякої готівкової виручки за товар і не здійснювалося ніяких операцій з реалізації товару крім тих, що відображені у звітності, будь-які донарахування доходу та ПДВ є неправомірним.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що 23.09.2010 р. ДПІ у м. Рівне складено акт № 188/2319221303/17-117 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 25.09.2008 р. по 30.06.3010 р.
На підставі акта перевірки № 188/2319221303/17-117 від 23.09.2010 р. заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003261742/0 від 12.10.2010 р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 139952,26 грн. та № 0003271742/0 від 12.10.2010 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 410391,50 грн. в т.ч. 270065 грн. основного платежу та 140326,5 грн.
Судом встановлено, що згідно наданих під час проведення перевірки та долучених до матеріалів справи вантажно-митних декларацій та CMR позивачем придбано:
- в 2008 р. фруктів (яблука) на загальну суму 183455,10 грн.;
- в 2009 р. фрукти та овочі (яблука, апельсини, лимон, виноград, ківі та цибуля) на загальну суму 1408623,77 грн.
При цьому згідно самостійно поданих декларацій сума доходу за 2008 р. становить 0 грн., за 2009 р. -535530 грн.
Книга обліку доходів та витрат за 2008 р. під час проведення перевірки не надавалася, за 2009 р. дані книги обліку доходів та витрат не місять інформації щодо реалізації всього обсягу товару придбаного підприємцем.
Під час проведення перевірки та розгляду справи судом позивачем та його представником не додано до матеріалів справи доказів псування придбаних фруктів та овочів, з їх наступною утилізацією. Будь-яких залишків станом на 30.06.2010 р. вказаних товарів встановлено не було.
З врахуванням викладених вище обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку , що фактично позивачем в рамках підприємницької діяльності, з метою наступного продажу придбавалися фрукти та овочі. Проте документально реалізація вказаних товарів позивачем не оформлялася.
З таким висновком погоджується і коллегія суддів і він узгоджується з нормами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання му сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Враховуючи той факт, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо подальшої долі придбаних фруктів та овочів суд першої інстанції правомірно погодився з доводами податкового органу щодо їх реалізації без оформлення відповідних первинних документів.
Вантажно-митними деклараціями визначено фактурну вартість товарів. Дотримання принципів підприємницької діяльності можливе лише за умови реалізації товарів не нижче ціни їх придбання.
Є вірним посилання судом першої інстанції на ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.1992 р. , яка визначає, що, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та ОСОБА_3 комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР ).
В разі якщо витрати документально не підтвердженні останні визначаються згідно додатку № 6 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю затвердженої наказом ГДПА України № 12 від 21.04.1993 р. зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за № 64.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що твердження ДПІ у м. Рівне про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за 2008 р. в сумі 20638,7 грн. та за 2009 р. в сумі 119313,56 грн. відповідають фактичним обставинам справи та є правомірними.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно матеріалів перевірки фактурна вартість реалізованих без оформлення первинних документів на протязі січня 2009 р. товарів становить 500299,8 грн.
Таким чином, починаючи з лютого 2009 р. позивач зобов'язана була зареєструватися платником податку на додану вартість та у відповідності до пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. подавати звітні декларації по податку на додану вартість.
В порушення приписів пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 та пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість та не подавав декларації по податку на додану вартість до ДПІ у м. Рівне за період лютий 2009 р. - листопад 2009 р.
Суд у відповідності до норм Закону України " Про податок на додану вартість" правомірно погодився з визначеною контролюючим органом сумою податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 270065 грн. за реалізований позивачем товар без документального оформлення операцій з продажу.
Крім того, у відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податковим органом було правомірно зменшено податковий кредит сформований позивачем у березні 2010 р. на суму 2397 грн. по операції з придбання фруктів, які в наступному не реалізовувалися та відсутні в залишках.
За таких обставин, суд першої дійшов висновку, що позивачем умисно документально не оформлявся продаж імпортованих продуктів харчування з метою уникнення оподаткування отриманих доходів.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.
Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення , не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: Т.С. Котік
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 Володимирівна-фізична особа підприємець АДРЕСА_1,33004
3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023