28 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 489/5466/15-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -ОСОБА_1,
судді -ОСОБА_2,
судді -ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про нарахування, перерахунок та виплату пенсії за віком, -
В серпні 2015 року ОСОБА_4 (надалі - Позивач) звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (надалі - Відповідач, УПФ), в якому просив:
- зобов'язати УПФ здійснити перерахунок та виплатити позивачу різницю між фактично виплаченою пенсією з 19.02.2014 року по 31.08.2015 року та пенсією, встановленою законодавством України, але не менше встановленого мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати УПФ нарахувати та виплачувати пенсію позивачу у розмірі не меншому ніж мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме, не менше 949,00 грн. починаючи з 01.09.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до листопада 1999 року позивач мешкав в АДРЕСА_1. З 06.08.1996 року позивачу була призначена пенсія за віком, як громадянину України. У листопаді 1999 року позивач виїхала на постійне проживання в державу Ізраїль, у зв'язку із чим виплату пенсії їй було припинена. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції було зобов'язано УПФ поновити виплату пенсії за віком позивачу, починаючи з 19.02.2014 року. Але з листа УПФ позивачу стало відомо, що виплата пенсії буде їй проводитись в розмірі 74,70 грн. і за період з 19.02.2014 року по 30.04.2015 року пенсія буде виплачена в травні 2015 року в розмірі 1193,79 грн.. Отже, зважаючи, що УПФ було порушено права позивача, оскільки розмір пенсії нарахований УПФ є меншим ніж мінімальний розмір пенсії, встановлений законом, позивач через свого представника звернулася до суду.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.09.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, УПФ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 06.08.1996 року позивач знаходилася на обліку в УПФ та отримувала пенсію за віком.
У листопаді 1999 позивач виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, у зв'язку із чим виплату пенсії їй було припинено.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.06.2014 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2014 року, зобов'язано УПФ поновити позивачу виплату пенсії за віком, починаючи з 19.02.2014 року.
З листа УПФ від 21.04.2015 року №7740/02 вбачається, що УПФ на підставі зазначених постанов судів провила виплату пенсії, але її місячний розмір визначила за матеріалами пенсійної справи, який склав 74,70 грн..
Таке рішення УПФ ґрунтується на тому, що поновлення пенсії позивачу проведено за матеріалами пенсійної справи і такі дії УПФ відповідають закону і постанові суду в якій відсутня вказівка на розмір пенсії, який підлягає встановленню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення УПФ гарантованого Основним Законом права позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, а відтак поновлення пенсії в розмірі, який є значно нижчим ніж встановлено законом, є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія, це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (який діяв на дату з якої позивач просить поновити його право на належний рівень пенсійного забезпечення) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складає 949,00 грн..
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (який діяв на дату з якої позивач просить поновити його право на належний рівень пенсійного забезпечення) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дія ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом.
За ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 19 Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, враховуючи наведене та те, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не є стабільним і встановлюється щорічно бюджетним законодавством, а виплата пенсії не підлягає обмеженню строком, колегія суддів приходить до висновку, що дії УПФ по поновленню пенсії позивачу в розмірі, який є значно нижчим ніж встановлено законом, є неправомірними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянта УПФ (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Разом з апеляційною скаргою УПФ подало клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.
Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки за подання позовної заяви було сплачено 73,08 грн, то розмір судового збору становить 80,39 грн..
Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір підлягає стягненню з апелянта.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на користь Одеського апеляційного адміністративного суду судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп. на рахунок №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя:ОСОБА_1
Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3