27 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а/489/214/15
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в якому просив визнати протиправними дії відповідача по утриманню з пенсії позивача з 01.02.2015 року по 162,57 грн. щомісячно; стягнути з відповідача незаконно утриманні кошти, починаючи з 01.02.2015 року; стягнути моральну шкоду; зобов'язати відповідача внести зміни у розрахунок пенсії за вислугу років.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.07.2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
17.07.2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, у зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.07.2015 року та ухвалення нової про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
28.09.2015 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_3 про внесення змін до апеляційної скарги, в якій позивач по суті просить змінити позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 16.06.2015 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційний перегляд справи має здійснюватись в межах позовних вимог, яким надавалась оцінка судом першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач звернувся до відповідача за роз'ясненнями стосовно оподаткування його пенсії з 01.02.20105 року у сумі 162,57 грн.
Листом №100-П-07:120-П-07 від 11.02.2015 року позивачу роз'яснено, що його пенсія перевищує три розміри мінімальної заробітної плати та оподатковується виключно сума перевищення, а не сума пенсії позивача.
Не погоджуючись з діями відповідача по утриманню з 01.02.2015 року з його пенсії сум коштів у розмірі 162,57 грн., ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, виходив з того, що відрахування з пенсії позивача проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області є законними.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на наступне:
ОСОБА_4 Кодексом України та Законом України «Про внесення змін до ОСОБА_4 Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 77 (далі - Закон №77) встановлено, що податок на доходи фізичних осіб утримується, в тому числі, і з фізичних осіб-резидентів, які отримують доходи з джерела походження в Україні, і іноземні доходи (п. 162.1 статті 162 ОСОБА_4 кодексу України).
Об'єктом оподаткування є доходи, визначені ст.163 ОСОБА_4 кодексу України, до яких, зокрема, належать суми пенсій, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (в розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.
Ставка податку визначена ст. 167 ОСОБА_4 Кодексу України та становить 15% від бази оподаткування.
Також, з 01.01.2015 року встановлено військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ОСОБА_4 кодексу України, тобто фізичні особи-резиденти, які отримують доходи з джерела походження в Україні, і іноземні доходи.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" №80 від 28.12.2014 року встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн., а тому згідно з ОСОБА_4 кодексом України та Законом № 71, базою оподаткування у 2015 році, є суми перевищення пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, розмір яких є більшим, ніж 3654 грн. на місяць.
Об'єктом оподаткування військового збору є доходи, визначені ст.163 ОСОБА_4 кодексу України, до яких, зокрема, належать суми пенсій, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (в розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.
Колегія суддів з розрахунку пенсії позивача вбачає, що його пенсія становить 4639,24 грн. Таким чином, об'єктом оподаткування в даному випадку є сума пенсії позивача, що перевищує 3654 грн., а саме сума перевищення в розмірі 985,24 грн. (4639,24 - 3654= 985,24 грн.).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно здійснює утримання з суми перевищення податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15% у сумі (985,24Х 15%)= 147,79 грн. та військового збору 1,5% у сумі (985,24Х1,5)= 14,78 грн., що в свою чергу складає 162,57 грн.
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу, що підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ст. 9.1.2 ПК України органи Пенсійного фонду України з 01.01.2015 року набули статусу податкового агента.
Частиною 3 ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсії не підлягають оподаткуванню.
ОСОБА_4 Кодексу України не суперечать статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не звужують права і свободи позивача, передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки, як зазначено вище, оподаткуванню підлягає виключно сума перевищення, а не сума пенсії (довічного грошового утримання).
Позивачем також були заявлені позовні вимоги щодо відшкодування на його користь моральної шкоди.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності, стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
З огляду на правомірність дій відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог стосовно відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.
Разом з тим, позовні вимоги у частині "зобов'язати відповідача внести зміни в розрахунок пенсії за вислугу років шляхом виправлення в тексті помилки, з копією Постанови КМУ від 28.12.2011 року №1381, відповідно доданої заяви та по варіанту правильного тексту (копія додається)" також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Постанова КМУ від 28.12.2011 року №1381 передбачає поетапне підвищення до 2015 року рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення.
Пунктом 1 зазначеної Постанови встановлено, що розміри пенсій інвалідам війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", збільшуються на 25 відсотків. Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, сум індексації та інших доплат до пенсії.
Колегія суддів апеляційної інстанції з наявного у справі розрахунку пенсії позивача вбачає, що пенсія ОСОБА_2 нараховується у відповідності до чинного законодавства.
Оскільки, права позивача у зазначеній частині не порушені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаної частини позовних вимог.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2015 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції..
Головуючий суддя: А.В.Бойко
Суддя: Т.М.Танасогло
Суддя: О.В. Яковлєв