19 жовтня 2015 року Справа № 876/10698/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 р. в адміністративній справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до управління праці та соціального захисту населення Новороздільської міської ради, Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» про зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів,
29.03.2011 р. Контрольно-ревізійне управління у Львівській області звернулося в суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Новороздільської міської ради, Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» про зобов»язання до виконання першим відповідачем вимоги від 06.10.2010 № 31-15/1044 щодо відшкодування зайво наданих пільг в сумі 41919,16 грн та стягнення з другого відповідача в користь управління праці та соціального захисту населення Новороздільської міської ради зайво наданих пільг в сумі 41919,16 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 р. заявлений позов задоволено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржило Комунальне підприємство «Розділжитлосервіс», яке покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою для нарахування пільг дітям війни на послуги з вивезення твердих побутових відходів послужили рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради за №368, №369 від 25.09.2007 р. та №71 від 03.02.2009 р. і на це суд першої інстанції не звернув жодної уваги.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено, що у період з 11.08.2010 року по 22.09.2010 року відповідно до направлення на проведення ревізії від 11.08.2010 року №77 контролером-ревізором контрольно-ревізійного відділу в Миколаївському районі та м. Новому Роздолі, проведено планову ревізію використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання, водовідведення, квартирної плати, вивезенню побутового сміття та рідких нечистот в Управлінні праці та соціального захисту населення Новороздільської міської ради за період з 01.08.2008 року по 01.08.2010 року та 22.09.2010 р. за результатами ревізії складено акт № 31-09/18.
В ході вказаної ревізії виявлено, зокрема, незаконне нарахування КП «Розділжитлосервіс» пільг дітям війни на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині вивезення твердих побутових відходів. Так, в ході ревізії встановлено, що УПСЗН Новороздільської міської ради м.Новий Розділ за серпень-грудень 2008 року завищено касові та фактичні видатки на 7424,47 грн, за січень-грудень 2009 року - на 22750,19 грн, за січень-липень 2010 року - на 11744,50 грн. Таким чином загальна сума незаконних видатків становить - 41919,16 грн.
06.10.2010 року КРУ у Миколаївському районі та м.Новому Роздолі скерувало вимогу про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії №31-15/1044 та встановлено термін до 29.10.2010 року для учення вказаних порушень.
Відповідач, УПСЗН Новороздільської міської ради м.Новий Розділ оскаржувало в судовому порядку дії контролера-ревізора, яким здійснювалась ревізія та вимога Контрольно-ревізійного відділу в Миколаївському районі та м.Новому Роздолі від 06.10.2010 року № 31-15/1044 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 року, яка набрала законної сили 01.07.2014 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд дійшов до висновку про обґрунтованість висновків КРУ щодо наявності порушення під час використання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом на надання пільг та житлових субсидій дітям війни на вивезення побутового сміття та рідких нечистот в Управління праці та соціального захисту населення Новороздільської міської ради за період з 01.08.2008 року по 01.08.2010 року, яке зафіксовано атом ревізії від 22.09.2010 року № 31-09/18.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону N 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому, є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення таких збитків, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Враховуючи те, що Інспекція пред'явила позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства в користь підконтрольної установи завдані нею збитки державі, а на підконтрольну установу покладає обов»язок виконати вимогу КРУ щодо відшкодування зайво наданих коштів державі, то необхідно зробити висновок в тому, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановами від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 13 травня 2014 року у справі № 21-89а14, від 26.05.2015р. у справі №21-330/15а.
Відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.160, ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» - задоволити повністю.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 р. по справі №2а-3750/11/1370 та прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції у Львівській області до управління праці та соціального захисту населення Новороздільської міської ради, Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» про зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді: Н.Г. Левицька
ОСОБА_1