19 жовтня 2015 р. Справа № 876/11528/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції про визнання нечинним виклик, зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції про визнання нечинним виклик її на 19.09.2014 року до відповідача, зобов'язання останнього утриматись від винесення постанови про привід через органи внутрішніх справ ОСОБА_2 як боржника, а також зобов'язання такого утриматись від застосування до неї штрафу в розмірі 340 грн в разі її неявки за викликами державного виконавця.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у вересні 2014р. отримала виклик державного виконавця, у якому є посилання на ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням, що у разі неявки до неї буде застосовано штраф у розмірі 340грн. При тому зазначає, що у виклику не вказано з приводу якого виконавчого документу здійснюється виклик та не зазначено чи викликається вона як стягував або боржник,у зв'язку з чим до неї не може бути застосовано примусовий привідчерез органи міліції. Вважає, що застосування штрафу 340 грн виходить за межі повноважень державного виконавця.
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено з огляду на відсутність будь-яких порушень, вчинених зі сторони відповідача.
Не погодившись із прийнятою постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку просить скасувати і направити справу для продовження розгляду.
При тому апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що суд прийшов до помилкового висновку, що виклик державного виконавця не являється нормативно правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому неможе бути предметом оскарження в розумінні ст.17 КАС України. Вважає, що виклик державного виконавця не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), а відноситься до "дій" суб'єкта владних повноважень, якими на ОСОБА_1 покладено певний обов'язок. Крім того вважає, що суд порушив ч.1 ст.157 КАС України, не постановивши ухвалу про закриття провадження. Вважає, що оскільки справа не була розглянута, чому перешкоджає постанова, яка неправомірно вчинена замість ухвали, то до такої постанови мають застосовуватись норми ч. 1 ст.199 КАС України.
Оскільки від осіб, які беруть участь у справі, не поступило клопотань про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що17.01.2014р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.10.2013р. у справі №456/5493/13-п, якою ОСОБА_2 визнано винною та призначено адміністративне стягнення за ч.1ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 51 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач при поставленій вимозі про визнання нечинним виклику не взяв до уваги, що за змістом такий не являється нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому неможе бути предметом оскарження в розумінні ст. 17 КАС України.
Крім того, місцевий суд не встановив будь-яких порушень, вчинених державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 при винесенні 17.01.2014 р. постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови №456/5493/13-п від 23.10.2013року, виданої Стрийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 51грн штрафу та при направленні виклику, у якому було посилання на ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».
З таким висновками колегія суддів апеляційного суду погоджується з огляду на таке.
Відповідно до cт.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.
Порядок виконання рішення суду визначений Законом України «Про виконавче провадження».
За змістомст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. При тому невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Положення частини другої цієї статті, зокрема, визначають, що державний виконавецьздійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пунктів 11, 13 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, властиво: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно положень ч. 1 ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Разом з тим необхідно зазначити, що станом на лютий 2015 року до боржника - ОСОБА_1 не застосовувались стягнення примусового характеру у вигляді накладення штрафу за неявку до державного виконавця та примусовий привід через органи внутрішніх справ.
Водночас, згідно Інструкції з організації примусового виконання рішення, яка затверджена Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року за № 512/5, виклик державного виконавця не являється процесуальним документом, відтак і не підлягає оскарженню.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини того, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 вчинено виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»та з дотриманням його вимог. При тому правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотання про постановлення у справі окремої ухвали через відсутність з боку начальник відділу ДВС Стрийського МРУЮ ОСОБА_4 належного контролю за правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем Лесько В.А., яким порушенню вимоги ч. 1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", що виразилось у тому, що державним виконавцем відділу ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 до часу звернення із цим клопотанням їй не надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Стрийського міськрайонного суду від 23.10.2013 року у справі № 456/5493/ 13-п.
Суд апеляційної інстанції вважає таке клопотання безпідставним, оскільки предметом судового розгляду не були обставини з приводу винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови суду у справі № 456/5493/ 13-п, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.
Одночасно необхідно звернути увагу на те, що за змістом ч. 1 ст. 208 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу, відповідно це є право суду, а не обов'язок.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач не вчинив будь-яких порушень при примусовому виконанні постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.10.2013р. у справі №456/5493/13-п.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Як передбачено ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2014 року у справі № 456/3805/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді І.М. Обрізко
ОСОБА_5