19 жовтня 2015 р. Справа № 876/11757/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Катерина» про припинення юридичної особи,
В жовтні 2014 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Катерина» про припинення юридичної особи.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Катерина» відсутнє за юридичною адресою, про що зроблено запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для припинення державної реєстрації юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що оскільки до компетенції Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у податкового органу відсутні підстави для звернення до суду з вимогами щодо припинення юридичної особи у зв'язку із наявністю у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Відповідні позовні вимоги можуть пред'являтися іншими державними органами, уповноваженими здійснювати державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає оскаржувану постанову неправомірною, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 ПК України, п.11.10 наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі (аналогічних тим, що були наведені у позовній заяві). Зокрема, апелянт посилається на п.п.20.1.37 п.20.1 ст.20 ПК України, пп.11.10 Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588, затвердженого в Міністерстві юстиції України за №1562/20300 від 29.12.2011р., та просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 3 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Катерина» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.05.2005 р. зареєстроване як юридична особа та взяте на облік платника податку в Коломийській ОДПІ головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.
ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відносно малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Катерина» реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області внесено запис про "щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою".
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд припинити юридичну особу - МПВКП «Катерина» з підстав, визначених частиною 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є, зокрема, наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Відповідно п.п.20.1.37 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Положеннями п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.
Звернення суб'єкта владних повноважень із позовом у передбачених законом випадках мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження державні органи можуть лише з метою, з якою це повноваження надано.
Враховуючи викладене, з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає, що звернення органів державної податкової служби з позовами, що передбачені, зокрема, нормами п.п.20.1.37 п.20.1 ст.20 ПК України, повинно кореспондувати із покладеними на податкові органи функціями.
Функції органів державної податкової служби визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 19-1.1.1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У свою чергу, способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 Податкового кодексу України. До таких способів належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відтак, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами п. 20.1.37 ст. 20 Податкового кодексу України, повинно бути зумовлено виконанням цими органами функцій щодо податкового контролю.
Враховуючи, що основною метою податкового контролю є забезпечення належного виконання податкових обов'язків щодо визначення та сплати грошових зобов'язань, звернення податкового органу із позовом на підставі норм п.п.20.1.37 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані із неналежним визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків.
Позивачем не обґрунтовано, на виконання якої конкретно функції подано позов.
Колегія суддів зазначає, що наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням дійсно є підставою припинення юридичної особи, але це є крайній захід.
Податковим органом не доведене виконання ним приписів ст. 62 Податкового кодексу України. Матеріалами справи не підтверджується застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як штраф за неподання звітності, що передбачено ст. 120 ПК України. Також не надано жодних доказів проведення перевірок за час діяльності відповідача.
Слід зазначити, що податковому органу надано право звертатися до суду з вимогами про припинення юридичної особи з підстав, визначених абзацом 5 частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" - неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке не підлягає до скасування.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі № 809/3216/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді І.М. Обрізко
ОСОБА_2