27 жовтня 2015 р. Справа № 876/9263/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.
при секретарі судового засідання: Корнієнко О.А.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року у справі за позовом ТзОВ "Рес Леополі" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішень,-
У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.11.2014 року №0004172201, №0004182208, №0004162201.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскільки відповідач не є ні Національним банком України, ні підпорядкованою йому установою, а тому неправомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0004182208 від 20.11.2014 року та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1530 грн. Також позивач вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0004172201 від 20.11.2014 року та застосовано штрафну санкцію в розмірі 510 грн., оскільки усі наявні у позивача документи по операціях з ТзОВ “Карат Італ” були надані на вимогу податкового органу, що відображено в акті перевірки. Стосовно податкового повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0004162201, позивач вважає таке протиправним, оскільки правильність сплати податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин вказаними у акті перевірки контрагентами є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Позивач просить вважати досягнутим податковий компроміс щодо податкових зобов'язань з податку на прибуток відповідно до податкового повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0004162201. З вказаних підстав вважає протиправним та просить скасувати рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 30.03.2015 року №20/13-04-22-01 в частині відмови ТзОВ “Рес Леополі” досягнення компромісу по податкових зобов'язаннях з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року в сумі 674122,33 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0004162201. Просив позов задоволити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0004172201 та №0004182208. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 30.03.2015 року №20/13-04-22-01 в частині відмови ТзОВ "Рес Леополі" у досягненні компромісу по податкових зобов'язаннях з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року в сумі 674122,33 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0004162201.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ “Рес Леополі” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.
За результатами якої складено акт перевірки від 06.11.2014 року №1792/13-04-22-01/3516502, яким встановлено наступні порушення, а саме: пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.6, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1870365, 74 грн., в тому числі по періодах: за 3 квартал 2012 року - 674122,33 грн., за 4 квартал 2012 року - 1196243,41 грн., п.1 ст.9 Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.11.2014 року за №0004172201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн., №0004182208, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1530 грн., №0004162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2337957,18 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1870365,74 грн., штрафні санкції 467591,44 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, що перевіркою порядку та строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, за період 01.10.2011 року по 31.12.2013 року встановлено порушення вимог п.1 ст.9 Декрету КМ України від 19.02.1993 року №15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, позивачем не подано “Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами”: станом на 01.10.11, 01.01.12, 01.04.12, 01.07.12, 01.10.12, 01.01.13, 01.04.13, 01.07.13, 01.10.13 не задекларовано суму простроченої дебіторської заборгованості по нерезиденту в сумі 20 дол. США.
Згідно п.1 ст.9 Декрету КМ України від 19.02.1993 року №15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відтак, згідно положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" органи ДФС не наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, відповідні санкції застосовуються Національним банком України.
Аналогічна правова позиція відображена у Постанові Вищого адміністративного суду від 17.09.2014 № К/9991/19251/11|2а-8040/10/2670.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано ТзОВ “Рес Леополі” вимогу №1 від 29.10.2014 року про надання документів, зокрема у зв'язку з проведенням позапланової документальної перевірки ТзОВ “Рес Леополі” просили надати до перевірки інформацію про наявні основні фонди на балансі підприємства станом на 31.12.2013 року та на момент проведення перевірки: назва, балансова вартість, рік випуску, рік введення в експлуатацію, залишкова вартість; належним чином завірені копії первинних документів (в тму числі наявні транспортні документи, акти приймання, ветеринарні свідоцтва, інші документи ,що свідчать про отримання товару (шкіра ВРХ м/с) від ТзОВ “Карат Італ” за період перевірки; письмове пояснення щодо наявних розбіжностей в наданих до перевірки первинних документах, що свідчить про придбання товару (сировини), а саме: 1)розбіжності в кількості товару, вазі, вартості, що відображені у видаткових накладних, прийомно - здаточних актах та товарно - транспортних накладних; 2)розбіжність в датах, зазначених у видаткових накладних та товарно - транспортних накладних; пояснити причину невнесення грошових коштів (майна) в рахунок поповнення статутного фонду засновником товариства в загальній сумі 300000грн.; надати письмове пояснення щодо способу доставки шкіри ВРХ (із наданням договорів на доставку та товарно - супровідних документів), отримано від ФОП ОСОБА_3 (ВН 01 від 26.09.2012 року на суму 465816,34 грн.), від ПП Владис Юг (ВН 5 від 08.10.12 на суму 433034,74 грн.) з м. Львова до м. Болехова для передачі шкіри в переробку ВАТ “Шкіряник” оскільки згідно наданих до перевірки документів постачальниками даний товар доставлено до пункту розвантаження: м. Львів (адреси не вказано, договору оренди складського приміщення не надано).
Листом №5 від 29.10.2014 року позивач повідомив запитувану у вимозі інформацію та надав довідку №6 від 29.10.2014 року.
Відповідно до п.121.1. ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
За таких обставин, судова колегія вважає що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не надано як у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у апеляційному суді належних та допустимих доказів невиконання позивачем вимоги №1 від 29.10.2014 року про надання документів. Однак, такі висновки податкового органу спростовуються актом перевірки та листом позивача від №5 від 29.10.2014 року.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року у справі №813/8283/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.10.2015 року