22 жовтня 2015 року Справа № 876/7931/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційні скарги Господарського суду Івано-Франківської області і Державної судової адміністрації України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Господарського суду Івано-Франківської області, Державної судової адміністрації України, третя особа Територіальне управління Державної казначейської служби України про визнання протиправною невиплату вихідної допомоги та зобов'язання до вчинення дій,-
24 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області, Державної судової адміністрації України, третя особа Територіальне управління Державної казначейської служби України в якому просила визнати протиправною невиплату їй Господарським судом Івано-франківської області вихідної допомоги у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою і зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною невиплату Господарським судом Івано-Франківської області вихідної допомоги ОСОБА_2 у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов'язано Господарський суд Івано-Франківської області, Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Господарський суд Івано-Франківської області і Державна судова адміністрація України подали апеляційні скарги на неї.
Господарський суд Івано-Франківської області в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги Господарський суд Івано-Франківської області зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а саме: не враховано, що на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, була виключена норма частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус судів», згідно якої судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Державна судова адміністрація України в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовної заяви. В обґрунтування апеляційної скарги, апелянтом було зазначено, що виплата суддівської винагороди визначена ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус судів», передбачала її виплату судді, який вийшов у відставку, а не заявив намір про це. Подача заяви суддею про відставку засвідчує бажання судді піти у відставку з підстав, визначених чинним законодавством і реалізується лише після прийняття відповідної постанови Верховною радою України, на момент прийняття якої норма даної статті не діяла.
29 вересня 2015 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_3 надійшло заперечення на апеляційні скарги, в якому вона просила в задоволені даних скарг відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами у справі, що 20 січня 2014 року ОСОБА_2, суддя Господарського суду Івано-Франківської області, звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про відставку.
11 лютого 2014 року Вищою радою юстиції внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
25 грудня 2014 року Верховна рада України прийняла постанову «Про звільнення суддів» за №59-VIII, відповідно до якої, позивача було звільнено з посади судді.
08 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулась в Господарський суд Івано-Франківської області з проханням провести нарахування та виплатити їй вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
16 червня 2015 року Господарським судом Івано-Франківської області було надано позивачу відповідь на її звернення. У вказаній відповіді зазначалось, що на даний момент неможливо позитивно вирішити її питання, оскільки норма Закону щодо врегулювання питання нарахування та виплати вихідної допомоги суддям у разі виходу у відставку - відсутня.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позбавлення позивача права на отримання вихідної допомоги у зв'язку з відставкою відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», який діяв на момент подання ОСОБА_2 заяви про відставку 20 січня 2014 року та розгляду заяви Вищою радою юстиції, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства України, оскільки положеннями статті 22 Конституції України чітко визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.126 Конституції України, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.
Згідно із ч.1, 3, 4 ст.109 Закону України «Судоустрій і статус суддів» (в редакція, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року №59-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
Відповідно до ч.2, 6 ст.111 Закону України «Судоустрій і статус суддів» (в редакція, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року №59-VIII), питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що у позивача по справі відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, так як датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції. Таким чином, на час звільнення позивача з посади судді, уже була виключена стаття Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регламентувала отримання вихідної допомоги.
Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Господарського суду Івано-Франківської області і Державної судової адміністрації України - задоволити повністю.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі №809/2497/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Стягнути з господарського суду Івано-Франківської області на користь Державного бюджету України 1827 (одну тисяча вісімсот двадцять сім) гривень несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя Д.М. Старунський
Суддя А.І. Рибачук