79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.10.2015р. Справа№ 914/3250/15
За позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача: Львівського геріатричного пансіонату, м. Львів
про: стягнення 359 874,45 грн.,
Суддя Долінська О.З.
При секретарі Н.Вашкевич
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1 - дов. №б/н від 16.02.2015 року,
відповідача: не з'явився.
Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського геріатричного пансіонату про стягнення 359 874,45 грн. Ухвалою від 10.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.09.2015р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору № 125П/Л про постачання теплової енергії у вигляді пари від 01.05.2004 р. не здійснив оплати за надані послуги з 01.05.2015 р. по 01.08.2015 р. включно, внаслідок чого виникла основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 331 858,96 грн. Крім цього, відповідачу нараховано 775,06 грн. - 3% річних, 27 240,44 грн. - пені, які позивач просить стягнути з відповідача.
Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
Через канцелярію суду від позивача 26.10.2014 року за вх. №4941/15 надійшла заява зменшення розміру позовних вимог, в якій в зв'язку із частковим погашення відповідачем основного боргу в процесі розгляду справи в суді. Просить стягнути з відповідача - 100 874,45 грн. заборгованості, в тому числі: основного боргу - 72 858,96 грн., 3 % річних - 775,06 грн., пеню - 27 240,44 грн.
В судове засідання 26.10.2015 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яку просить суд прийняти до розгляду. Вимоги ухвал суду виконав.
В судове засідання 26.10.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвали суду від 22.09.2015 року та від 06.10.2015 р. виконав частково.
Згідно відзиву,що міститься в матеріалах справи (вх. № 39987/15 від 21.09.2015 року) то позов визнає і просить максимально звільнити відповідача від сплати пені по Договору, з врахуванням важкого фінансового стану відповідача.
Через канцелярію суду 26.10.2015 року за вх. №45939/15 від відповідача поступила письмова інформація, щодо погашення заборгованості відповідачем перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» та додано копію платіжного доручення на суму 251 000,00 грн.
Також відповідач вказує у даній інформації, що для повного погашення поточної та недопущення виникнення нової заборгованості за теплову енергію та теплову енергію пари департаментом фінансів згідно довідки змін №751 від 01.10.2015 року, та довідки змін до кошторису доходів та видатків департаменту соціального захисту населення додатково затверджено 550000,00 грн.
Для забезпечення перерахунку вище вказаних коштів пансіонатом на погашення боргу за теплову пару необхідно провести конкурсні торги за переговорною процедурою, тому залишок заборгованості та подальша оплата по рахунках буде проведена після оприлюднення в інформаційних виданнях звіту про проведенні торги (відповідні докази додає).
Судом прийнято заяву позивача за вх. №4941/15 від 26.10.2015р. про зменшення позовних вимог до розгляду, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.
В судовому засіданні 26.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке:
01.05.2004 року між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (надалі - позивач, орендодавець) та Львівським геріатричим пансіонатом (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір №125пЛ про постачання теплової енергії у вигляді пари (надалі - договір), відповідно до умов якого, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді пари в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- гаряче водопостачання;
- технологічні потреби.
Порядок розрахунків за договором передбачено у розділах : 3."Права та обов'язки споживача"; 6. "Порядок розрахунків", 7. "Відповідальність сторін" договору.
Відповідно до п. 3.2.1. цього Договору, споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в терміни, які передбачені даним Договором.
Пунктом 6.3. вказаного Договору визначено, що споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом, сплачує енергопостачальнику організації (позивач у справі) вартість фактично спожитої теплової енергії.
Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконував, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору. Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за період наданих послуг з 01.05.2015 р. по 01.08.2015 р. складала 331 858,96 грн. в тому числі: 331 858,96 грн. основної заборгованості, 27 240,44 грн. пені та 775,06 грн. 3% річних на час подачі позову в суд.
Під час розгляду справи судом, відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем за спірний період, що вбачається із доказів, що містяться в матеріалах справи і не заперечуються сторонами. А відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 72 858,96 грн. по зазначеному вище договору, згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх. №4941/15 від 26.10.2015 року).
Керуючись п. 7.2.3. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З врахуванням умов договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 775,06 грн. 3% річних та 27 240,44 грн. пені.
Станом на день розгляду справи, відповідач основну заборгованість у сумі 72 858,96 грн., 775,06 грн. - 3% річних та 27 240,44 грн. - пені не сплатив позивачу, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались. Представник відповідача у судових засіданнях не заперечував про наявність заборгованості перед позивачем, що також підтверджується інформацією щодо погашення заборгованості відповідача перед позивачем (вх. №45939/15 від 26.10.2015 року).
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Виходячи з норм ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України вказує на те, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Керуючись ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір №125пЛ про постачання теплової енергії у вигляді пари від 01.05.2004 р.
Пунктом 6.3. вказаного Договору споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації (позивач у справі) вартість фактично спожитої теплової енергії.
Як встановлено судом, позивач свої договірні зобов'язання виконав, однак відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та умовам укладеного Договору, договірні зобов'язання не виконував належним чином, внаслідок чого, допустив основну заборгованість у розмірі 72 858,96 грн. перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.05.2015 р. по 01.08.2015 р. На час прийняття судом рішення дана сума основної заборгованості відповідачем позивачу не погашена.
Таким чином, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача 72 858,96 грн. основної заборгованості, є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовзання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 775,06 грн. - 3% річних, є підставними та такими, що підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог.
Згідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і відповідно до п. 7.2.3 зазначеного вище Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Право нарахування пені у позивача виникло і згідно перевіреного судом розрахунку здійсненного позивачем, нараховано правильно до стягнення з відповідача в сумі 27 240,44 грн. в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
При прийняті рішення, суд приймає до уваги обставини зазначені відповідачем у відзиві за вх. № 39987/15 від 21.09.2015 р. та у інформації, щодо погашення заборгованості перед позивачем (вх. №45939/15 від 26.10.2015 року), що підтверджені належними і допустимими доказами у справі, а також докази погашення заборгованості (більше 50%) перед позивачем в процесі розгляду справи в суді.
Враховуючи наведене, суд також приймає до уваги обставини що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі та наявність інфляційних процесів у економіці держави.
Суд, виходячи із інтересів обох сторін, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача (вх. №39987/15 від 21.09.2015 року) та зменшення стягнення пені з відповідача на 30%, тобто на суму 8 172,13 грн. Таким чином до стягнення з відповідача підлягає 19 068,31 грн. пені.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати суд покладає на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України, так як спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 12, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Львівського геріатричного пансіонату (адреса: вул. Медової Печери, 71, м. Львів, 79038, ідентифікаційний код 03188955) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: вул. Д. Апостола, 1, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 05506460) 72 858,96 грн. основного боргу, 775,06 грн. - 3% річних, 19 068,31 грн. - пені та 1513,12 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.10.2015 р.
Суддя Долінська О.З.