19.10.2015 р. Справа№ 914/3129/15
Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:ОСОБА_1, м.Червоноград, Львівська область;
до відповідача-1:Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», м.Київ;
до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта», м.Червоноград, Львівська область;
про:визнання недійсним договору поруки
у справі:№ 914/3129/15
за позовом:Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», м.Київ;
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта», м.Червоноград, Львівська область;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_3, м.Червоноград, Львівська область;
про:стягнення 732 128,14 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області 19.10.2015 р. надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1, м.Червоноград, Львівська область до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта», м.Червоноград, Львівська область про визнання недійсним договору поруки у справі №914/3129/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта», м.Червоноград, Львівська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м.Червоноград, Львівська область про стягнення 732 128,14 грн.
Розглянувши позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та додані до неї документи, господарський суд прийшов до висновку, що у її прийнятті слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ст.26 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Як роз'яснено пунктом 1.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.
З наведеного вбачається, що оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача (прирівнюються за своїм процесуальним статусом до позивачів), то вони повинні відповідати тим самим вимогам процесуального законодавства, що й позивачі.
Відповідно до статті 21 ГПК, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Як передбачено статтею 1 ГПК, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 ГПК встановлено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
В п.п. 3.1 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що діюче законодавство не передбачає можливості розгляду господарським судом справ за позовними заявами позивачів, а отже і третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, які не є юридичними особами чи фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених ч.4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером).
Однак із матеріалів позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вбачається, що даний спір не є корпоративним та стосується визнання недійсним договору поруки, укладеного між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ТзОВ фірма «Орбіта», а позовні вимоги обгрунтовані відсутністю згоди ОСОБА_1 як дружини учасника ТзОВ фірма «Орбіта» на укладення оспорюваного договору.
Згідно з п.1 ч.1 ст.62 ГПК України, суддя відмовляє у прийняті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
У зв'язку з тим, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, пред'явлено ОСОБА_1 як фізичною особою, а спір випливає з цивільно-правових та сімейних, а не господарських правовідносин, дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України як в межах розгляду справи №914/3129/15, так і як самостійно подана з метою ініціювання окремого судового процесу.
Вказане, проте, не позбавляє ОСОБА_1 можливості звернутися за захистом своїх прав до загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. ОСОБА_1 16.10.2015 р. сплачено судовий збір у сумі 1 218 грн. 00 коп., яка підлягає поверненню заявнику у випадку подання відповідного клопотання.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1, 12, 21, 26, п. 1 ч.1 ст. 62, ст.86 ГПК України, суд -
1. Відмовити у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1, м.Червоноград, Львівська область до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта», м.Червоноград, Львівська область про визнання недійсним договору поруки у справі №914/3129/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта», м.Червоноград, Львівська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м.Червоноград, Львівська область про стягнення 732 128,14 грн.
Додаток: позовна заява з доданими матеріалами, в т.ч. квитанцією №0.0.448650409.1 від 16.10.2015 р.- на 11 арк.
Суддя Мазовіта А.Б.