ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" квітня 2010 р. Справа № 2a-613/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лучко О.О.,
при секретарі Круглій О.М.,
за участю сторін:
представника позивача:ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області, вул. Тополина, 3,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська область,76492
до відповідача: ОСОБА_2, вул. Є.Коновальця, 429 б,м. Івано-Франківськ,76000
про стягнення фінансових санкцій в сумі 1020, 00 грн.,-
23 лютого 2010 року Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1020 грн. згідно постанов №081074 від 26.02.2009р. та №068327 від 28.04.2009р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області 17.02.2009р. та 13.04.09р. складено акти за №110747 та №084640 про проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час яких в обох випадках виявлено відсутність у водія ОСОБА_2 ліцензійної картки. Начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_2 винесені постанови про застосування фінансових санкцій на загальну суму 1020 грн. за порушення, передбачені абз.4 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, позов підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що на момент перевірки не займався підприємницькою діяльністю, на комерційній основі пасажирські перевезення не здійснював, а тому немає підстав для задоволення позову та стягнення з нього фінансових санкцій.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.
Судом встановлено, 17.02.2009р. та 13.04.09р. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області проведено перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідно акти перевірок №110747 та №084640. Під час перевірок в обох випадках виявлено відсутність у водія ОСОБА_2 ліцензійної картки. Начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_2 винесені постанови про застосування фінансових санкцій на загальну суму 1020 грн. за порушення, передбачені абз.4 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Фінансові санкції відповідачем сплачені не були.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року “Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті” урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті”органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.
Статтею 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” N 2344-III від 05.04.2001р. встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
У ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, в ст. 39 цього Закону зазначено, що такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 60 Закону України N 2344-III від 05.04.2001р. передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки до автомобільних перевізників застосовуються санкції - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
У відповідності до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 року дане положення слід розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, право суб'єкта владних повноважень на звернення до суду визначено в ч.2 ст.124 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.09р. та 13.04.09р. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області проводилися рейдові перевірки та було виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт водієм ОСОБА_2 під час експлуатації легкового автомобіля, облаштованого як таксі, а саме: виявлено відсутність ліцензійної картки. В день складання акту відповідач з актом перевірки ознайомився, однак від підпису та дачі пояснень відмовився.
Згідно довідки територіального управління Головавторансінспекції в Івано-Франківській області від 22.03.2010 року відповідач згідно даних регіонального реєстру ліцензій не отримував ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Вказане свідчить про відсутність у відповідача на момент проведення перевірки ліцензійної картки.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 серії В02 №600255 та довідки державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську від 30.03.2010р. підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було припинено 24.12.2008 року, а тому на момент проведення перевірок (17.02.09р. та 13.04.09р.) та застосування фінансових санкцій (26.02.2009р. та 28.04.2009р.) відповідач не був суб'єктом господарювання.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»N 1567 від 08.11.2006 року цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (п.2 Порядку).
За таких обставин застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт є неправомірним, оскільки відповідач не був на той момент суб'єктом господарювання, який проводить діяльність у сфері автомобільного транспорту, та автомобільним перевізником в розумінні ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до відповідача неправомірно застосовано штрафні санкції на загальну суму 1020 грн. за порушення, передбачені абз.4 ч.1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” відповідно до постанов №081074 від 26.02.2009р. та №063327 від 28.04.09р., винесених начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Лучко О.О.
Постанова складена в повному обсязі 23.04.10 року.