28 жовтня 2015 р. Справа № 903/1029/15
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (представник за дов. № 06-06/258 від 26.02.2015 р.);
від відповідача: н/з;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом Луцького підприємства електротранспорту до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 46 475,91 грн.
В судовому засіданні 28.10.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Луцьке підприємство електротранспорту звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 46 475,91 грн.
Позов мотивувало тим, що між сторонами укладено договори на розміщення реклами на транспортному засобі, а саме: № 29-Т від 14.04.2014 р., № 37-Т від 27.06.2014 р., № 41-Т від 04.08.2014 р.
На виконання п. 1.1 даних договорів позивач надав відповідачу зовнішні поверхні кузова тролейбусів для розміщення на них рекламно-інформаційного зображення. Сума наданих послуг склала 22 296,77 грн., які відповідач оплатив частково, на суму 2 000,00 грн.
Беручи до уваги викладене, позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Луцького підприємства електротранспорту 46 475,91 грн., з яких 20 296,77 грн. сума основної заборгованості, 2 036,47 грн. пені, 243,37 грн. 3% річних, 7 904,90 грн. інфляційних втрат та 15 994,40 грн. за виконану роботу по приведенню тролейбусів інв. №№ 165, 204, 209 до паспортного вигляду.
В судовому засіданні представник позивача надав витребовувані ухвалою суду документи, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала господарського суду від 13.10.2015 р., надіслана відповідачу повернулась із відміткою про закінчення терміну зберігання.
Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.
Згідно матеріалів справи, між Луцьким підприємством електротранспорту та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договори на розміщення реклами на транспортному засобі, а саме: № 29-Т від 14.04.2014 р. (а.с. 9-11); № 37-Т від 27.06.2014 р. (а.с. 12-14); № 41-Т від 04.08.2014 р. (а.с. 15-17).
За правовою природою, укладені між сторонами договори є договорами про надання послуг в порядку ст. 901 ЦК України.
На виконання п.1.1 кожного договору, позивач надав відповідачу зовнішні поверхні кузова тролейбусів (інвентарні номери 165, 203, 204, 209) для розміщення на них рекламно-інформаційного зображення.
Факт надання рекламних послуг на тролейбусах (інвентарні номери 165, 203, 204, 209), підтверджують акти здачі-приймання робіт (а.с. 36-44).
Загальна сума наданих послуг, згідно актів здачі - приймання робіт складає 22 296,77 грн.
У відповідності до ст. 903 ЦК України та п. 3.1. договорів, сторони погодили, що ціна послуги за використання рекламної площі становить 700,00 грн., 2 000,00 грн. та 1 000,00 грн. відповідно до порядку укладання договорів.
Пунктом 3.2. договору № 29-Т від 14.04.2014 р. сторони домовились, що оплата послуг здійснюється щомісячно на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт, що підписується сторонами протягом 5-ти банківських днів після закінчення місяця, в якому виконані роботі, і проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 5-ти банківських днів з дня підписання акта.
В договорах № 37-Т від 27.06.2014 р. та 41-Т від 04.08.2014 р., пунктом 3.2. сторони домовились, що відповідач зобов'язується оплату послуг здійснювати щомісячно в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 05-го числа поточного місяця.
Судом звернута увага на той факт, що всі акти здачі - приймання робіт (надання послуг) підписані та скріплені печаткою лише позивача - Луцького підприємства електротранспорту. На підтвердження надсилання актів здачі - приймання робіт, позивачем долучені копії повідомлень про вручення (а.с. 70-73).
Відповідач вказані акти не підписав та не навів мотиви відмови від їх підписання. Крім цього, відповідачем вимоги про визнання актів недійсними не ставились і такими вони в судовому порядку не визнані.
Водночас, позивачем до позовної заяви додано прибутковий ордер № 200 від 02.02.2015 р. (а.с. 46), згідно якого відповідач оплатив 2 000,00 грн. за розміщення реклами на транспортному засобі згідно договору № 37-Т від 27.06.2014 р.
Отже, не підписавши акти здачі-приймання робіт, відповідач частково оплатив отримані послуги. Такі дії свідчать про визнання боргу відповідачем.
Ухвалами господарського суду від 08.09.2015 р. та від 23.09.2015 р. зобов'язано відповідача надати суду пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у випадку наявності заперечень щодо розрахунків надати відповідні заперечення та контррозрахунки. Проте, відповідач не виконав вимоги ухвали суду.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виконав обов'язок по сплаті заборгованості в розмірі 20 296,77 грн. (22 296,77-2000,00).
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу є підставні та підлягають до задоволення.
У зв'язку з порушенням порядку розрахунків, позивач згідно п. 5.3. укладених договорів нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 036,47 грн., та просив стягнути її з останнього.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 7 904,90 грн. інфляційних втрат та 243,37 грн. 3 % річних.
Розміри пені, інфляційних втрат, 3% річних та періоди нарахувань судом перевірено, а тому нараховані суми підлягають до стягнення з відповідача.
Що стосується вимоги позивача стягнути з відповідача 15 994,40 грн. за виконану роботу по приведенню тролейбусів (інвентарні номера 165, 204, 209) до паспортного вигляду, слід зазначити наступне.
Пунктом 2.1.5 договорів № 37-Т від 27.06.2014 р. та № 29.-Т від 14.04.2014 р. сторони домовились, що після закінчення строку дії договору, відповідач зобов'язується своїми силами демонтувати рекламу з тролейбусів, пофарбувати їх та привести кузов тролейбусів до паспортного вигляду.
Згідно матеріалів справи (а.с. 19) позивач звернувся до відповідача з вимогою демонтувати рекламу з тролейбусів. Іншою вимогою (а.с. 20) позивач попередив відповідача, що вразі відмови останнього демонтувати рекламу з тролейбусів, позивач залишає за собою право самостійно її демонтувати та стягнути з відповідача кошти витрачені за приведення тролейбусів до паспортного стану.
Докази приведення відповідачем тролейбусів до паспортного стану в матеріалах справи відсутні.
Водночас, позивачем долучено до матеріалів справи калькуляції (а.с. 24-26) на приведення паспортного вигляду тролейбусів (інвентарні номери 165, 204, 209) після демонтажу реклами. Докази понесених витрат підтверджується видатковими накладними (а.с. 57-62).
Таким чином позивач зазнав втрат на суму 15 994,40 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем п. 2.1.5 договорів № 29-Т від 14.04.2014 р. та № 37-Т від 27.06.2014 р.
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що позивач вживав заходи спрямовані на приведення відповідачем тролейбусів до паспортного стану, вимога про стягнення з відповідача 15 994,40 грн. за виконану роботу є підставною та підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", позивач при зверненні до суду повинен був сплатити 1 218,00 грн. Згідно платіжного доручення № 10753 від 10.08.2015 р. позивачем сплачено 1 827,00 грн. судового збору. Тому 609,00 грн. слід повернути позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (просп. Соборності, 37/22, м. Луцьк, Волинська область 43024, ІПН НОМЕР_1) на користь Луцького підприємства електротранспорту (вул. Даньшина, 1/52, м. Луцьк, Волинська область 43018, код ЄДРПОУ 03327931) 46 475,91 грн. (сорок шість тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень і дев'яносто одну копійку), (з яких: 20 296,77 грн. сума основної заборгованості, 2 036,47 грн. пеня, 243,37 грн. 3% річних, 7 904,90 грн. інфляційних втрат та 15 994,40 грн. за виконану роботу по приведенню тролейбусів до паспортного вигляду), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).
Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути на користь Луцького підприємства електротранспорту (вул. Даньшина, 1/52, м. Луцьк, Волинська область 43018, код ЄДРПОУ 03327931) 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень) зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 10753 від 10.08.2015 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено
29.10.2015
Суддя І. О. Гарбар