16.10.2015 р. № 814/2762/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області від 19.03.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 46926484 з примусового виконання виконавчого листа №№1-кп/489/506/2014р, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 05.02.2015 року, по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 25 954,30 грн. та 1000 грн. моральної шкоди, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області прийняти до провадження виконавчий лист по стягненню з ОСОБА_2 по вироку суду Ленінського району м. Миколаєва від 16.10.2014 р. в сумі 25 954,30 грн., матеріальної шкоди, 1000 моральної шкоди.
02.10.2015 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області від 19.03.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 46926484 по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 25 954,30 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначає, що вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.10.2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та стягнено на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 25 954,00 грн. та моральну шкоду у сумі 1000 грн. Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.10.2014 року набрав законної сили 11.12.2014 року, та направлений для виконання до відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області. Відповідачем 19.03.2015 року прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного вироку. Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена необґрунтовано, з порушенням вимог ст.25, ч.2 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" є незаконною, а тому підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не прибуття не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі не надав. В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не прибуття не повідомив, заперечення проти позову не надав, заяв про розгляд справи без його участі не надав.
На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судом встановлено, що позивачем до відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області направлена заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі №1-кп/489/506/2014 по стягненню з ОСОБА_2 25 954,30 грн. матеріальної шкоди та 1000 моральної шкоди.
19.03.2015 року на адресу позивача була направлена постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 19.03.2015 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавчому документі не зазначено ідентифікаційний номер боржника, який є обов'язковою з 02.08.2012 року згідно із Законом №5037-17 від 04.07.2012 року яким внесено зміни до ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" .
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження"( далі- Закон).
Відповідно до ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі - Закону) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Судом встановлено, що виконавчий лист Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2015 року по справі №1-кп/489/506/2014р відповідає вимогам, передбачених статтею 18 Закону та направлений до примусового виконання в межах строку, передбаченого статтею 22 Закону.
Крім того, Ленінським районним судом м. Миколаєва разом з виконавчим листом від 05.02.2015 року по справі №1-кп/489/506/2014р було надано довідку, у відповідності до якої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не зареєстрований в Державному реєстру фізичних осіб - платників податків, а тому номер облікової картки платника податків відсутній.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, а також інші дані зазначаються у виконавчому документі, якщо вони відомі органу, що видав виконавчий документ.
Отже, зазначення відомостей про особу у виконавчому документі є обов'язком органу, що його видав, тільки у випадках наявності таких відомостей у відповідного органу.
Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону, саме державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону відмовив у відкритті виконавчого провадження ВП № 46926484 постановою від 19.03.2015 року.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних, вичерпних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності прийнятої постанови від 19.03.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №46926484.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області від 19.03.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 46926484 з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/489/506/2014р, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 05.02.2015 року, по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 25 954,30 грн. та 1000 грн. моральної шкоди підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 158 - 163 , 181, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області від 19.03.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/489/506/2014р, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 05.02.2015 року, по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 25 954,30 грн. та 1000 грн. моральної шкоди задовольнити.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління управління юстиції в Миколаївській області про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-кп/489/506/2014р, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 05.02.2015 року, по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 25 954,30 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір сплачений ОСОБА_1 за квитанцією від 03.09.2015 року №0.0.429791086.1 в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок). Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Г.В. Лебедєва