Провадження №2/748/63/14
Єдиний унікальний № 748/4002/13-ц
21 лютого 2014 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Козак В.І.,
при секретарі Шаргородській М.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 Ноєвича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ Державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ “Прогрес”, Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 20 вересня 2010 року, укладений та підписаний між позивачем та відповідачем, на нежитлову будівлю, будинок Тваринників, загальною площею 447,6 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Халявин, Чернігівського району та області, вул. Шевченко, буд. № 2-а; визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю, будинок Тваринників, загальною площею 447,6 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Халявин, Чернігівського району та області, вул. Шевченко, буд. № 2-а; зобов'язати Реєстраційну службу Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області зареєструвати за позивачем право власності на нежитлову будівлю, будинок Тваринників, загальною площею 447,6 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Халявин, Чернігівського району та області, вул. Шевченко, буд. № 2-а.
В обґрунтування позову зазначено, що 20 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач купив нежитлову будівлю - будинок тваринників, загальною площею 447,6 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Халявин, Чернігівського району, Чернігівської області, вул. Шевченко, будинок № 2-А, на виконання рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС», що оформлено протоколом загальних зборів засновників № 2 від 19.03.2009 року. Договір був виконаний і щодо оплати і щодо передачи майна, проте, нотаріальне посвідчення угоди сторонами здійснено не було. Відповідач відмовляється оформити договір у встановленому порядку.
Ухвалою Чернігівського районного суду від 03 лютого 2014 року позов в частині позовних вимог ОСОБА_2 Ноєвича до Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області про зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_2 Ноєвича право власності на нежитлову будівлю, будинок Тваринників, загальною площею 447,6 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Халявин, Чернігівського району та області, вул. Шевченко, буд. № 2-а, залишено без розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з вказаних підстав.
Представники відповідача у судове засідання не з'явилися.
Третя особа у судове засідання свого представника не направила.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом по справі встановлено, що власником нежитлової будівлі - будинок тваринників, загальною площею 447,6 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Халявин, Чернігівського району, Чернігівської області, вул. Шевченко, будинок № 2-А є ТОВ “Прогрес”.
20 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ “Прогрес” був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач купив у відповідача нежитлову будівлю - будинок тваринників, загальною площею 447,6 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Халявин, Чернігівського району, Чернігівської області, вул. Шевченко, будинок № 2-А, на виконання рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС», що оформлено протоколом загальних зборів засновників № 2 від 19.03.2009 року.
Згідно з цим договором сторони досягли домовленості стосовно належного відповідачу на праві власності майна, за яке, як зазначає ОСОБА_2 у позові, він заплатив ТОВ «Прогрес» обумовлені договором кошти в розмірі 31 509 грн 60 коп.
Нотаріальне посвідчення угоди сторонами здійснено не було.
Відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, про що свідчить витяг з ЄДР.
02 серпня 2013 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було направлено лист директору ТОВ «Прогрес» ОСОБА_4 та голові ліквідаційної комісії ОСОБА_5 з проханням з'явитись 02 вересня 2013 року о 10 годині до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, але відповідач на зустріч не з'явився, що стало підставою для відмови ОСОБА_2 у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
04 грудня 2013 року постановою ВДВС Чернігівського районного управління юстиції накладено арешт та заборону відчуження на майно боржника ТОВ «Прогрес», а саме на будинок тваринників, загальною площею 447,6 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Халявин, Чернігівського району, Чернігівської області, вул. Шевченко, будинок № 2-А.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як вбачається з наданих позивачем копій квитанцій до прибуткових касового ордерів № 1 від 25 лютого 2009 року та № 26/10 від 26 жовтня 2007 року, позивач сплатив ТОВ «Прогрес» 6 509 грн 60 коп. та 25 000 грн попередньої оплати за будівлю тваринників за договором № 01/10/07.
Тобто, позивач сплатив дані суми задовго не тільки до укладання спірного договору, але й навіть до прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ «ПРОГРЕС» 19 березня 2009 року про відчуження будинку тваринників. Крім того, ці кошти були сплачені за договором № 01/10/07, а не за договором, що був укладений тільки 20 вересня 2010 року, це свідчить про відсутність доказів того, що відбулося повне або часткове виконання спірного договору.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Однак, при розгляді справи суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій на зазначені положення закону уваги не звернули та не врахували, що договір купівлі-продажу нежитлового будинку в силу ст. 657 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому не міг бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, і, відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно
Дана позиція висловлена також у Постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року, котра є обов'язковою до застосування, відповідно до приписів ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсягу.
Відповідно до правил статті 88 ЦПК України, у разі визначення при відкритті провадження у справі судового збору в розмірі меншому, ніж передбачено законом, недоплачена сума стягується в дохід держави з позивача при відмові в позові, а при задоволенні позову - з відповідача. Дані роз'яснення містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлено судовий у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно здійсненої позивачем оцінки спірного майна, ціна позову становить 111 190 грн, то судовий збір за подання до суду позовної заяви складає 1 111 грн 90 коп.
При зверненні до суду позивачем було сплачено 316 грн судового збору, отже, з ОСОБА_2 необхідно стягнути недоплачену суму судового збору в сумі 795 грн 90 коп.
На підставі наведеного та керуючись 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 Ноєвича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання договору дійсним та визнання права власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 Ноєвича на користь держави 795 грн 90 коп. недоплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.І. Козак