05 серпня 2015 р. Справа № 804/5207/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Зоідзе Т.А.
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засдіанні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
14.04.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на підставі Акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лонгкон» за квітень -липень 2014 року ТОВ «Бізнес -СПЛ-Консалт» за липень 2014 року та подальшої реалізації отриманої продукції (послуг) в поточному та наступних податкових періодах ФОП ОСОБА_1 № 3236/04-07-17-03-3134815957 від 05.11.2014 року службовими особами Нікопольської ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а також не реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. На підставі вказаного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31450,08 грн., у тому числі на суму 25161,66 грн., за основним платежем та на суму 6290,42 грн., за штрафними санкціями. На думку позивача вказане податкове повідомлення-рішення винесено протиправно та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи, просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в запереченнях.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на податковому обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Розв'язуючи спір, суд зазначає, що Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби документальних невиїзних перевірок встановлені ст. ст. 78, 79 ПК України.
Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, згідно з п.п. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та відповідно до підпункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лонгкон» за квітень -липень 2014 року ТОВ «Бізнес -СПЛ-Консалт» за липень 2014 року та подальшої реалізації отриманої продукції (послуг) в поточному та наступних податкових періодах ФОП ОСОБА_1.
За результатами перевірки складений Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лонгкон» за квітень -липень 2014 року ТОВ «Бізнес -СПЛ-Консалт» за липень 2014 року та подальшої реалізації отриманої продукції (послуг) в поточному та наступних податкових періодах ФОП ОСОБА_1 № 3236/04-07-17-03-3134815957 від 05.11.2014 року. На підставі вказаного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31450,08 грн., у тому числі на суму 25161,66 грн., за основним платежем та на суму 6290,42 грн., за штрафними санкціями.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
За змістом приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПКУ). Положення ст.198.2 ст.198 ПКУ визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Одночасно законодавцем застережено, що не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Суд зазначає, що по взаємовідносинам з ТОВ «Лонгкон» за липень 2014р. позивачем не надано господарські договори, укладені з контрагентами, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за правочинами - платіжні доручення, виписки банківських установ або прибуткові та видаткові касові ордери, та інші, або наявність дебіторської та кредиторської заборгованості із зазначенням періоду виникнення, з вищевказаним контрагентами, первинні транспортні документи (товарно-транспортні накладні, дорожні техпаспортів та інші), акти звірок, угоди взаємозаліків, копії первинних документів або інформація, щодо надання отриманих послуг (або щодо використанні у власній діяльності) в поточному та наступних періодах.
Враховуючи, що документи з питання підтвердження правових відносин з ТОВ «Лонгкон» за липень 2014р, а також відповідно наданих на перевірку актів здачі-прийняття трансопртно-експедщійних послуг за липень 2014р. неможливо визначити який товар був перевезений та ким, неможливо визначити реальність фактичного надання послуг, умови транспортування, стан розрахунків -:агентами, умови щодо подальшого надання отриманих послуг (або щодо використанні у власній діяльності) та наступних податкових періодах.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 встановлено завищення податкового кредиту по ТОВ «Бізнес-СПЛ-Консалт» за липень 2014 року у розмірі 2000 грн.
Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.
Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).
Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.
Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).
Крім того, на пiдставi акта перевiрки вiдповiдачем прийнято податкове повiдомлення-рiшення № НОМЕР_2 вiд 03.12.2014 р. про накладення на позивача адмiнiстративного штрафу за порушення п.п. 44.1, 44.6 ст. 44 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в сумi розмiром 510 грн. (а.с. 50).
Суд вважає вищевказане податкове повiдомлення-рiшення незаконним й таким, що пiдлягає скасування з огляду на наступне.
Згiдно з п.п. 20.1.2. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючi органи мають право для здiйснення функцiй, визначених законом, отримувати безоплатно вiд платникiв податкiв, у тому числi благодiйних та iнших неприбуткових органiзацiй, усiх форм власностi у порядку, визначеному законодавством, довiдки, копiї документiв, засвiдченi пiдписом платника або його посадовою особою та скрiпленi печаткою (за наявностI), про фiнансово-господарську дiяльнiсть, отриманi доходи, видатки платникiв податкiв та iншу iнформацiю, пов'язану з обчисленням та сплатою податкiв, зборiв, платежiв, про дотримання вимог законодавства, здiйснення контролю за яким покладено на контролюючi органи, а також фiнансову i статистичну звiтнiсть у порядку та на пiдставах, визначених законом
Пiдпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статтi 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючi органи мають право запитувати та вивчати пiд час проведення перевiрок первиннi документи, що використовуються в бухгалтерському облiку, регiстри, фiнансову, статистичну та iншу звiтнiсть, пов'язану з обчисленням i сплатою податкiв, зборiв, платежiв, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючi органи.
Вiдповiдно до п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України при проведеннi перевiрок посадовi особи контролюючого органу мають право отримувати у платникiв податкiв належним чином завiренi копiї первинних фiнансово-господарських, бухгалтерських та iнших документiв, що свiдчать про приховування (заниження) об'єктiв оподаткування, несплату податкiв, зборiв, платежiв, порушення вимог iншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючi органи.
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевiрку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати вiд платника податкiв або його законних представникiв копiї документiв, що належать до предмета перевiрки. Такi копiї повиннi бути засвiдченi пiдписом платника податкiв або його посадової особи та скрiпленi печаткою (за наявностI) - п. 85.8. ст. 85 Податкового кодексу України .
Пiдпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статтi 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податкiв зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органiв (у випадках, визначених законодавством) документи з облiку доходiв, витрат та iнших показникiв, пов'язаних iз визначенням об'єктiв оподаткування (податкових зобов'язань), первиннi документи, регiстри бухгалтерського облiку, фiнансову звiтнiсть, iншi документи, пов'язанi з обчисленням та сплатою податкiв та зборiв. У письмовiй вимозi обов'язково зазначаються конкретний перелiк документiв, якi повинен надати платник податкiв, та пiдстави для їх надання.
Положеннями п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України визначено, що платник податкiв зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органiв у повному обсязi всi документи, що належать або пов'язанi з предметом перевiрки. Такий обов'язок виникає у платника податкiв пiсля початку перевiрки.
Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень- відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул..Оріхівська, буд. 36, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4