Справа №480/1794/15-к
Іменем України
Миколаївський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши 07 жовтня 2015 року у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за підозрою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, з середньо- спеціальною освітою, раніше не судимого, розлученого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, призваного за мобілізацією 09.03.2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу на посаді маскувальника маскувального відділення взводу обладнання пунктів управління інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні матрос,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України ,
09.03.2015 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано для проходження військової служби за мобілізацією.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2015 року № 83 матрос ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду маскувальника маскувального відділення взводу обладнання пунктів управління інженерно-саперної роти даної військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2015 року № 111 матрос ОСОБА_4 з метою відпрацювання завдань з бойової (навчально-бойової) підготовки вибув до НОМЕР_2 загальновійськового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: с. Ульянівка Миколаївського району Миколаївської області.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 року на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби матросу ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення військової частини останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
13.06.2015 року матрос ОСОБА_4 вибув у добове звільнення з військової частини до 20 год. 00 хв. 14.06.2015 року.
14.06.2015 року о 20 годині матрос ОСОБА_4 , з метою тимчасово ухилення від виконання обов'язків з військової служби, без поважних на те причин, не з'явився вчасно після добового звільнення з військової частини до місця служби - табірного збору військової частини НОМЕР_1 , яка розташована на території НОМЕР_2 загальновійськового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_2 та перебував у м. Миколаєві, де проводив час на власний розсуд.
10.08.2015 року приблизно о 17 годині 30 хвилин матрос ОСОБА_4 самостійно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресо.: АДРЕСА_3 та наступного дня, прибувши до місця служби, приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, 14.06.2015 року приблизно о 20 годині, матрос ОСОБА_4 діючи умисно, будучи військовослужбовцем за мобілізацією під час особливого періоду, з метою тимчасового ухилення від виконання обов'язків з військової служби, без поважних причин, не з'явився вчасно після добового звільнення з військової частини до місця служби - табірного збору військової частини НОМЕР_1 , яка розташована на території НОМЕР_2 загальновійськового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби до 17 години 30 хвилин 10.08.2015 року , тобто тривалістю понад один місяць.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю і показав суду, що дійсно 13.06.2015 року він вибув у добове звільнення. Однак, перебуваючи у звільненні у нього виникла бійка з незнайомими йому особами і він отримав тілесні ушкодження. Ані в органи міліції, ані в лікарню він не звертався і ликувався самостійно та проживав у орендованих квартирах. Потім, 11.08.2015 року він добровільно звернувся спочатку до Центрального РОВД, а потім у військову службу правопорядку, після чого приступив знов до служби. У вчиненому щиросердно розкаюється.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 крім визнання ним своєї вини також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, згідно копії витягу з наказу №83 від 24.04.2015 року ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу військової частини № НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення та призначений маскувальником маскувального відділення взводу обладнання пунктів управління інженерно - саперної роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 169243А.
З акту службового розслідування від 11.08.2015 року вбачається, що 14.06.2015 року о 20 годині командир інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 виявив відсутність військовослужбовця ОСОБА_4 , який не повернувся з добового звільнення.
Згідно наказу №159 виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 визнано таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 14.06.2015 року по 11.08.2015 року.
Отже, оцінюючи надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд находить вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, в редакції закону від 12.02.2015 року.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини справи, а також його особу.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 за місцем служби характеризується посередньо, не судимий, вину визнав повністю, має на утриманні одну малолітню дитину.
Обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченого є наявність на утриманні малолітньої дитини, повне визнання ним своєї вини, щире каяття, а також те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Обставин що обтяжують покарання обвинуваченого не вбачається.
Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом' якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, суд приходить до переконання про можливість призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КК України і перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 407 КК України та призначити покарання у виді арешту.
Керуючись ст. ст. 370, 373,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на три місяці з відбуванням покарання на гауптвахті.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню засудженому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1
07.10.2015