Справа № 2-593/2010
25 листопада 2010 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Мартинової О.М. при секретарі судових засідань - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної у м. Харкові ради, ОСОБА_4 міської ради, треті особи - ОСОБА_5, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про встановлення факту належності будівель та визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 районної у м. Харкові ради, треті особи - ОСОБА_4 міська рада, ОСОБА_5, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому на підставі свідоцтва про права на спадщину за законом, після померлого брата ОСОБА_2 В А., належить 54/100 частини житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Туркестанська, б.11.Свідоцтво видане без урахування самовільних будівель зведених при житті батька ОСОБА_6 та брата ОСОБА_7 В 1976 році, при житті батька ОСОБА_6, без передбаченого діючого на той час законодавства, побудований гараж літ. «Н» розміром 4,4 м. х 5,85 м. В 1993 році ОСОБА_7 з метою поліпшення житлових умов, без відповідного погодження, до житлового будинку літ. «А- 1» добудовані сіни літ. «а-10» розміром 3,5м х 2 м (приміщення 1-8, площею 5,2 кв.м.). В 1997 році ОСОБА_7, після прийняття спадщини після померлого батька, добудував новій гараж літ. «Т» розміром 3 м. х 4,2 м. Разом з тим, у 2000 році ОСОБА_7 у житловому будинку літ. «А-1» побудований санвузол літ. «а-11» розміром 1,8м. х 2,55м. (приміщення 1-9, площею 4,4 кв.м.). Вказує на те, що побудовані та добудовані будівлі в житловому будинку та надвірні будівлі знаходяться у його користуванні. Просить визнати за ним право власності на надвірні будівлі гараж літ. «Т» розміром 3м. х 4,2 м, гараж літ. «Н» розміром 4,4м. х 5,85 м. та добудови до будинку № 11 по вул. Туркестанській в м. Харкові - сіни літ. «а-10» розміром 3,5м. х 2 м. (приміщення 1-8, площею 5,2 кв.м.), санвузол літ. «а-11» розміром 1,8м. х 2,55 м (приміщення 1-9, площею 4,4 кв.м.).
Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, долучив до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 міську раду, просив суд встановити, що гараж літ. «Н» розміром 4,4 м. х 5,85 м., що знаходиться на земельній ділянці житлового будинку № 11 по вул. Туркестанській в м. Харкові побудований ОСОБА_6 та належав йому на праві власності в порядку забудови, а після його смерті 10 листопада 1996 року перейшов у власність брата ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом. Встановити, що гараж літ. «Т» розміром 3 м. х 4,2 м., добудований до житлового будинку літ. «А-1», сіни літ. «а-10» (приміщення 1-8, площею 5,2 кв.м.) розміром 3,5 м. х 2 м., добудовані до житлового будинку літ. «А-1», приміщення санвузлу літ. «а-11» розміром 1,8 м. х 2,55 м. (приміщення 1-9, площею 4,4 кв.м.), що знаходяться на земельній ділянці житлового будинку № 11 по вул. Туркестанській в м. Харкові, побудовані ОСОБА_7 та належали йому на праві власності в порядку забудови. Просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом та правонаступництва після смерті батька ОСОБА_6 та брата ОСОБА_7 на надвірні будівлі гараж літ. «Т» розміром Зм. х 4,2 м, гараж літ. «Н» розміром 4,4м. х 5,85 м. та добудови до будинку № 11 по вул. Туркестанській в м. Харкові - сіни літ. «а-10» розміром 3,5м. х 2 м (приміщення 1-8, площею 5,2 кв.м.), санвузол літ. «а-11» розміром 1,8м. х 2,55 м (приміщення 1-9, площею 4,4 кв.м.). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що в 1976 році, в період будівництва гаража літ. «Н», 54/100 частини будинку належали його батьку ОСОБА_6 Разом з тим, в його користуванні знаходилась частина земельної ділянки на якій побудований гараж. ОСОБА_6 помер 10 листопада 1996 року та після його смерті частина будинку з надвірними будівлями, в тому числі й гараж літ. «Н» перейшли у власність брата ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом. Після того, ОСОБА_7 побудував у 1993 році сіни літ. «а-10», у 1997 році гараж літ. «Т», у 2000 році прибудував санвузол літ. «а-11».
Присутні у судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 районної у м. Харкові ради ОСОБА_9 у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, у останнє судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомила.
Представники відповідача ОСОБА_4 міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив.
Третя особа - ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, надав суду заяву в якої вказав, що підтримує позовні вимоги та про розгляд справи у його відсутності.
Представник третьої особи - інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області ОСОБА_10 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 серпня 2007 року реєстраційний № 5-813, належить 54/100 житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Туркестанська, б. 11 (витяг з реєстру права власності на нерухоме майно від 12 вересня 2007 року).
Згідно довідки з КП «ОСОБА_4 міське бюро технічної інвентаризації» від 17 серпня 2009 року 46/100 частини житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Туркестанська, б. 11 належить ОСОБА_5 на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 1984 року.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Туркестанська, б. 11, гараж літ. «Н» площею 25,7 кв.м. побудований у 1976 році, гараж літ. «Т» площею 12,6 кв.м. побудований у 1997 році, сіни «а-10» площею 7 кв.м. побудовані у 1993 році, сіни «а-11» площею 5,5 кв.м. побудовані у 2000 році.
Як вбачається зі свідоцтв про смерть ОСОБА_6 Омельченко помер 10 листопада 1996 року (серії I-BЛ № 071442), ОСОБА_7 помер 7 липня 2006 року (серії І-ВЛ № 074374).
Згідно даних КП «ОСОБА_4 міське бюро технічної інвентаризації» від 5 жовтня 2007 року № 25 у будинковолодінні по вул. Туркестанській, б. 11 в м. Харкові ОСОБА_11, ОСОБА_5 самовільно побудовані гараж літ. «Н» (4,4 м.х5,85 м.), гараж літ. «Т» (3 м.х4,2 м.), сіни літ. «а-10» (3,5 м.х2 м.), сіни літ. «а-11» (1,3 м.х2,55 м. + (2,5 м.х0,3 м.)/2).
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановленні також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Приймаючи до уваги надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що вимоги щодо встановлення факту, що гараж літ. «Н», розташований на земельній ділянці житлового будинку № 11 по вул. Туркестанській в м. Харкові побудований ОСОБА_6 та належав йому на праві власності в порядку забудови, а після його смерті 10 листопада 1996 року перейшов у власність брата ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом та встановлення факту, що гараж літ. «Т», сіни літ. «а-10», приміщення санвузлу літ. «а-11», розташовані на земельній ділянці житлового будинку № 11 по вул. Туркестанській в м. Харкові, побудовані ОСОБА_7 та належали йому на праві власності в порядку забудови, не знайшли свого підтвердження, не доведені позивачем під час розгляду справи та не підлягають задоволенню.
Доказів побудови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 гаража літ. «Н», гаража літ. «Т», сіней літ. «а-10», санвузлу літ. «а-11», суду не надано. В матеріалах справи відсутні належні докази наявності вищевказаних фактів.
Що стосується вимог позивача про визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом та правонаступництва після смерті батька ОСОБА_6 та брата ОСОБА_7 на надвірні будівлі гараж літ. «Т», гараж літ. «Н» та добудови до будинку № 11 по вул. Туркестанській в м. Харкові - сіни літ. «а-10», санвузол літ. «а- 11», то суд також вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ст. 100 ЦК України (в редакції 1963 року), в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
Ст. 4 Закону України “Про власність” від 07.02.1991 року містить положення про те, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
Ч. 3 ст. 48 Закону України “Про власність” від 07.02.1991 року зазначає, що захист права власності здійснюється судом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Пленум Верховного Суду України в п.7 своєї постанови від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі.
Право на звернення до суду відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, яке відповідно до ст. 1219 ЦК України не успадковується, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з тим, позивачем ОСОБА_2 не надано доказів, які б підтверджували, що позивач, відповідно до ст.ст. 1261-1265 ЦК України, є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 В А. та відповідно до ст.ст. 529-534 ЦК України (в редакції 1963 року), є спадкоємцем померлого ОСОБА_6
Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін ті інших осіб, які беруть учать у справі, виникає спір.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 525, 529-534, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 4, 48 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року, ст. ст. 376, 1219, 1220, 1223, 1261- 1265 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, ст.ст.4, 10, 11,37, 60, 209, 213-215, 256 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної у м. Харкові ради, ОСОБА_4 міської ради, треті особи - ОСОБА_5, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про встановлення факту належності будівель та визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.