Святошинський районний суд міста Києва
ун. № 2608/12928/12
пр. № 2/2608/5957/12
06 грудня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді: Ключника А.С. при секретарі: Холявчук А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПрАТ «СК «Лафорт»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,
ПрАТ «СК «Лафорт»звернулось до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просило стягнути солідарно з відповідачів кошти у розмірі 15833,60 грн. як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та витрати за сплату судового збору в сумі 214,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.11.2011 року в м. Києві по ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП) учасниками якої були ОСОБА_3, що керував т.з. «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_2, який керував т.з. «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2, автомобіль належить на праві власності ОСОБА_1, автомобіль застраховано в ПрАТ «СК «Лафорт»за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ААI/6752925 від 03.09.2011 року.
Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14.12.2011 року справа № 3-9410/2011 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 22).
На підставі договору страхування та відповідно до страхового акту № 1310722-1, та розрахунків суми страхового відшкодування № 1310722-1 ПрАТ «СК «Лафорт»було виплачено страхове відшкодування у розмірі 15833,60 грн.
15.05.2012 року до відповідачів надіслано регресну вимогу № 118, яка по теперішній час не виконана.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідачі в судові засідання 04.10.2012 року, 06.11.2012 року, 06.12.2012 року не з'явились, про день та час розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд вважає за можливе слухати справу у їх відсутності за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою представника позивача та відповідно до ст.ст. 224-228 ЦПК України, заочне рішення.
Треті особи в судові засідання 04.10.2012 року, 06.11.2012 року, 06.12.2012 року не з'явились, про день та час розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд вважає за можливе слухати справу у їх відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14.12.2011 року, справа № 3-9410/2011 р., 14.11.2011 року в м. Києві по ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода учасниками якої були ОСОБА_3, що керував т.з. «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_2, який керував т.з. «Фольцваген»д.н.з. НОМЕР_2.
Зазначеною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 22).
Судом встановлено, що відповідно до звіту № 1016 від 15.12.2011 року вартість матеріального збитку понесеного власником т.з. «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1 становить 19502,75 грн. (а.с. 23-28).
Відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ААI/6752925 від 03.09.2011 року та страхового акту № 1310722-1, (а.с.9-10), розрахунків суми страхового відшкодування № 1310722-1 (а.с. 11) та розпорядження №1310722-1 від 28.02.2012 р. (а.с.8) ПрАТ «СК «Лафорт» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 у розмірі 15833,60 грн. (а.с.46).
15.05.2012 року ПрАТ «СК «Лафорт»надіслало на адресу відповідачів регресну вимогу, яка по сьогоднішній день не виконана (а.с. 47-48).
Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.
Як встановлено в ході розгляду даної справи відповідач ОСОБА_2 керував т.з. «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 маючи при собі всі, передбачені Законом України «Про дорожній рух», документи, що надають право керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Відповідно до п. 3 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1086 «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення»посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 4 вищезгаданого нормативного документу, у разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі, та до п. 5 цього ж документу, до винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС України.
В матеріалах справи, знаходиться, тимчасовий дозвіл АА№ 542095 на право керування транспортними засобами категорії В, замість посвідчення КІА № 398175, виданого на ім'я ОСОБА_2, 14.11.2011 року (а.с.20), тобто в день ДТП, учасниками якої були ОСОБА_3, що керував т.з. «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_2, який керував т.з. «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 останній, керував зазначеним т.з. на законних підставах.
Посилання представника позивача на те, що відповідач ОСОБА_1, як власник автомобіля НОМЕР_3, має відповідати за шкоду, завдану позивачеві внаслідок ДТП є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, з огляду на наступне.
Відповідно до змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення збитку в порядку регресу з ОСОБА_2 є обґрунтовані та підлягають задоволенню, а в іншій частині позову слід відмовити.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі зазначеного, керуючись ст.27 Закону України «Про страхування», ст.38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 292, 294 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож: у ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ПрАТ «СК «Лафорт» (м. Київ вул. Довнар-Запольського, 9/10 ЄДРПОУ 25005889, р/р 265090231089, МФО 380913, ЄДРПОУ 25005889, банк отримувач АТ «БМ Банк») - збитки в порядку регресу у розмірі -15833,60 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні шістдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож: у ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ПрАТ «СК «Лафорт» (м. Київ вул. Довнар-Запольського, 9/10 ЄДРПОУ 25005889, р/р 265090231089, МФО 380913, ЄДРПОУ 25005889, банк отримувач АТ «БМ Банк») 214, 60 грн. (двісті чотирнадцять гривень шістдесят копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож: у ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ПрАТ «СК «Лафорт» (м. Київ вул. Довнар-Запольського, 9/10 ЄДРПОУ 25005889, р/р 265090231089, МФО 380913, ЄДРПОУ 25005889, банк отримувач АТ «БМ Банк») 420, 00 грн. (чотириста двадцять гривень) судових витрат понесених позивачем.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ключник