Справа № 755/5917/13-а
"19" березня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ЛАСТОВКИ Н.Д.
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надсилання йому постанови про закінчення виконавчого провадження № 28127318 від 15.01.2013 року у триденний строк; визнати пропротиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 15.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження №28127318 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-97/1-11, виданого 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва; визнати незаконною постанову відповідача від 15.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження №28127318 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-97/1-11, виданого 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва; скасувати постанову відповідача від 15.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження №28127318, з примусового виконання виконавчого листа №2-а-97/1-11, виданого 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва; зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження №28127318, з примусового виконання виконавчого листа №2-а-97/1-11, виданого 08.07.2011 Дніпровським районним судом м. Києва.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.05.2011 року видано виконавчий лист від 13.07.2011 року, яким зобов'язано Черкаський обласний військовий комісаріат здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог п.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 54-місячного грошового забезпечення. 26.07.2011 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Горбатюком Д.Л. відкрито виконавче провадження № 28127318 та 13.07.2012 року виконавче провадження прийнято до виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. 03.12.2012 року, ним була направлена скарга на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №28127318, в якій викладена вимога щодо здійснити звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, на що відповідач надав відповідь, в якій не вказав результату розгляду вимоги про звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Виходячи зі змісту відповіді начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Лазарєвої О.М., всупереч вимогам ч.8 ст.82 Закону України “Про виконавче провадження”, постанова про задоволення скарги чи відмову начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області не виносилась. 28.02.2013 року в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень ним виявлено постанову від 15.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження №28127318. Вважає дії відповідача щодо винесення постанови від 15.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження № 28127318 протиправними, а постанову від 15.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження № 28127318 незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
В судове засідання позивач не з'явився, однак від його представника Слинько Л.Ю. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
В судове засідання уповноважений представник відповідача - Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області знаходився виконавчий лист № 2-а-97 виданий 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про зобов'язання Черкаський обласний військовий комісаріат здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до вимог п.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.
25.12.2011 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області повідомлено ОСОБА_1 на його скаргу з приводу виконання рішення суду, про те, що 26.07.2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-97 виданого 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, 26.04.2012 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, 13.09.2012 року вказане виконавче провадження передано на виконання державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області та в ході виконання рішення суду, державним виконавцем неодноразово направлено вимоги щодо виконання рішення суду та застосовані штрафні санкції до боржника, за наслідками перевірки виконавчого провадження дії державного виконавця визнано такими, що вчинені з порушенням ст. 30 чинного законодавства та зобов'язано державного виконавця вчинити дії у відповідності до ст.. 75 Закону України “Про виконавче провадження”. (а.с. 91)
15.01.2013 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 28127318, мотивуючи її тим, що виконання рішення суду без участі боржника неможливо. (а.с. 89-90)
Суд вважає, що дана постанова від 15.01.2013 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.
У відповідності з ч. 1, 2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законом, здійснювати необхідні міри для своєчасного і повного виконання рішення способом і в порядку, передбаченому виконавчим документом.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”).
Відповідно до статті 14 Кодексу Адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зміст ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України не містить жодних застережень, які б надавали можливість за тих чи інших умов не виконувати судове рішення, яке набрало законної сили. Зазначена норма Закону має імперативний характер і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Виходячи із засад адміністративного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що відповідає конституційному положенню щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України (ст. 124 Конституції України).
Згідно ч.1 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Перелік заходів примусового виконання рішень встановлено ст.32 Закону України “Про виконавче провадження”. Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Підставою для закінчення виконавчого провадження державний виконавець посилається на п.11 ч.1 ст.49 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документу до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно ч.3 ст.49 Закону України “Про виконавче провадження” про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення.
Звертаючись з позовними вимогами до суду позивач зазначив, що дані про відсутність боржника у виконавчому провадженні відсутні, при цьому стягнення коштів не належить до тих зобов'язань, які неможливо виконати без участі боржника, а дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження грубо порушують його право на повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки за нормою ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Однак державним виконавцем не лише не в повному обсязі були проведенні виконавчі дії щодо виконання виконавчого листа № 2-а-97 виданого 08.07.2011 року, а й неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 28127318 від 15.01.2013 року.
Відповідно до ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про виконавче провадження” учасники виконавчого провадження, які мають право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до положень частини першої статі 3 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.
Враховуючи викладене, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження підлягає задоволенню.
Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, при цьому позивачем не сплачено судовий збір при подачі позову до суду, суд присуджує з відповідача Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області судовий збір в розмірі 73,08 грн.
Керуючись Законом України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 9, 11, 12, 94, 159, 160, 163, 167, 181 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області щодо не повідомлення ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження ВП № 28127318 від 15.01.2013 року.
Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо винесення постанови від 15.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП №28127318 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-97 виданого 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Визнати незаконною постанову Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області від 15.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 28127318 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-97 виданого 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 28127318 від 15.01.2013 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, з примусового виконання виконавчого листа №2-а-97 виданого 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Зобов'язати Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області винести постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-97 виданого 08.07.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Стягнути з Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Черкаській області на користь держави судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня її отримання.
Суддя: