ун. № 2-7561/11
пр. № 2/2608/1884/12
09 листопада 2012 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кривов'яза А.П.
при секретарях - Чірковій М.М.
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та призначення спадкування за законом, суд,-
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів, дочки ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_4, і просила про визнання недійсним заповіту, укладеного 30.12.2004р. її чоловіком ОСОБА_7, а також про призначення спадкування за законом.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що відповідачі після смерті 19.03.2010р. її чоловіка ОСОБА_7 суттєво змінили своє ставлення до неї, припинили приділяти їй увагу та турботу, не надають їй ніякої моральної та матеріальної допомоги, не піклуються про неї. У зв»язку із тим, що відповідачі після смерті ОСОБА_7 викрали документи на спадкове майно, звернулись до нотаріальної контори та почали оформлювати спадщину, яку їм заповідав ОСОБА_7, між ними значно погіршились стосунки та почали виникати різного роду конфлікти.
Тому, позивачка вважає, що оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які добре відносились за життя до померлого заповідача ОСОБА_7, постійно надавали йому всіляку допомогу та піклувались про нього, а після його смерті змінили своє ставлення до позивачки та припинили надавати їй необхідну допомогу, тим самим ввели її та померлого ОСОБА_7 в оману при укладенні оспорюваного заповіту. Враховуючи викладене, просила позов задовольнити та визнати заповіт її померлого чоловіка ОСОБА_7 від 30.12.2004р. недійсним та призначити спадкування за законом.
В судовому засіданні позивачка та її представник свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні стосовно позову заперечували, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Залучені судом у ході судового розгляду у якості третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, третіх осіб, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи зі слідуючого.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного 30.12.2004р. та посвідченого 12-ю Київською державною нотаріальною конторою заповіту, ОСОБА_7 заповідав належний йому на праві власності садовий будинок і земельну ділянку у СТ «Янтар» у Києво-Святошинському районі Київської області відповідачці ОСОБА_4 та третім особам ОСОБА_5 і ОСОБА_8 у рівних долях кожному, а також ? частину квартири № 58 по б-ру Р.Ролана,2 в м.Києві відповідачці ОСОБА_3 (а.с.7)
Згідно наданою суду копією свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер 19.03.2010р. (а.с.9)
Як вбачається із копії спадкової справи, що заведена 12 Київською держнотконторою, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись 5.08.2010р. відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та 2.09.2010р. позивачка ОСОБА_2 і треті особи ОСОБА_5 і ОСОБА_8 (а.с.41, 42, 57-59)
Відповідно до ст.ст.1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Згідно з вимогами ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Позивачкою та її представником у ході судового розгляду не надано суду доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ст.ст.203, 1257 ЦК України, а також того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало його волі.
Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що укладання померлим ОСОБА_7 оспорюваного заповіту не суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Спадкодавець був дієздатним на час укладення заповіту, його дієздатність була перевірена нотаріусом. Заповіт посвідчено нотаріусом, тобто було дотримано вимогу про нотаріальне посвідчення заповіту. Волевиявлення заповідача було вільним, обґрунтованим і відповідало його внутрішній волі та меті (наслідкам), яку переслідував спадкодавець.
Відповідно до вимог ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно зі ст.229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до керівних роз'яснень, яків містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку
навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які
впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою
обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення
обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману
повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо
мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.
Враховуючи викладене, у судовому засіданні позивачкою та її представником не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо недійсності укладеного заповіту. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову щодо визнання заповіту недійсним та призначення спадкування за законом.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому вони не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 230, 1257 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 208-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповіту ОСОБА_7 від 30.12.2004р. недійсним та призначення спадкування за законом відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.