Справа № 471/549/15-а
Провадження №2-а/471/25/15
Номер рядка звіту 81
"15" жовтня 2015 р.
Братський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого-судді Марценюка С.А.
при секретарі судового засідання- Москаленко С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Братське Миколаївської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління агропромислового розвитку Братської райдержадміністрації про поновлення на роботі, стягнення суми заробітньої плати та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління агропромислового розвитку Братської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Управління), в якому просить поновити її на посаді начальника відділу фінансово-господарського забезпечення управління агропромислового розвитку Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, стягнути з управління на її користь компенсацію за несвоєчасну виплату заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2008 року по день ухвалення судового рішення, та 20000 грн. моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 19 серпня 2004 року вона була призначена на посаду начальника відділу фінансово-господарського забезпечення управління агропромислового розвитку Братської районної державної адміністрації Миколаївської області. 14 березня 2008 року ОСОБА_2 була звільнена із займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником трудових обов'язків. Своє звільнення вважає незаконним, тому просила суд поновити її на вказаній посаді, стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасну виплату заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2008 року по день ухвалення судового рішення. Суму моральної шкоди в 20000 грн. мотивувала тим, що вона була позбавлена коштів, не мала можливості влаштуватись на роботу, вимушена була звертатись в різні інстанції з приводу порушених її прав. Позивачка вважає, що строк звернення до суду з даним позовом нею не пропущений, оскільки трудову книжку з дня свого звільнення не отримала і до сьогодні, а тому просила задовольнити її вимоги.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, але надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи в її відсутність в зв'язку з хворобою.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі та просив суд відмовити позивачці в задоволені вимог з наступних підстав. Працюючи на посаді начальника відділу фінансово-господарського забезпечення управління агропромислового розвитку Братської райдержадміністрації, ОСОБА_2 в останній період перед звільненням допускала порушення трудової та фінансової дисципліни, за які вона притягувалася до дисциплінарної відповідальності. ОСОБА_2 незаконно нарахувала заробітну плату ОСОБА_4 (дочці), підробила підписи працівників управління агропромислового розвитку в дефектному акті і підробила документи на ведення ремонту кабінету 411, в якому ремонт фактично не проводився, сприяла дочці в отриманні кредиту під поручительством управління агропромислового розвитку шляхом підробки підпису начальника управління та надала печатку установи. Тимчасово виконуючи обов'язки спеціаліста управління по кадрах, сприяла в працевлаштуванні ОСОБА_4 (дочки) на посаду начальника відділу установи, завіривши ксерокопію чужого диплому (згідно з оригіналом), знаючи, що в неї взагалі немає диплому. Ці факти підтвердились під час ревізії контрольно-ревізійного відділу та прокуратури Братського району. Наказом начальника управління від 26 лютого 2008 року № 6 ОСОБА_2 було оголошено догану за систематичне невиконання вказівок начальника управління, неналежне виконання своїх обов'язків (надання планів та звітів) та неодноразове порушення трудової дисципліни. Від підпису про ознайомлення з даним наказом позивачка відмовилась і наказ не оскаржувався. Постановою прокурора Братського району від 28 лютого 2008 року відносно ОСОБА_2 було порушено дисциплінарне провадження, на підставі допущення позивачкою порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні». На виконання даної постанови і був прийнятий наказ управління від 14 березня 2008 року №14, яким за систематичне невиконання працівником трудових обов'язків ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади за п.3 ст. 40 КЗпП України. Рішення про звільнення ОСОБА_2 було також предметом розгляду профспілкової організації установи 14 березня 2008 року. Профспілковими зборами рекомендовано начальнику управління звільнити позивачку із займаної посади, вона ж двічі відмовлялася приймати участь у зборах, що засвідчено підписами працівників управління та складено відповідні акти. Отже, наказ про звільнення позивачки не можна вважати незаконним, оскільки його було видано з дотриманням норм трудового законодавства.
Не відповідають дійсності й твердження про те, що з вини адміністрації управління ОСОБА_2 при звільненні не видано копію наказу та трудову книжку, оскільки остання з наказом ознайомилась, але від підпису на документі відмовилась. Вийшовши з кабінету, позивачка більше не повернулася і надати копію наказу про звільнення та трудову книжку не було кому. Це підтверджується актом складеним працівниками управління від 14 березня 2008 р. Управління неодноразово зверталося до позивачки з проханням забрати трудову книжку, про що свідчать копії актів від 19 березня 2008 р., від 31 жовтня 2008 р. та копії повідомлень № 101 від 24 березня 2008 р., № 107 від 31 березня 2008 р., № 136 від 09 квітня 2008 р., № 193 від 02 червня 2008 р. Повідомлення отримано особисто, про що свідчить підтвердження №261 15.09.2009 року центру поштового зв'язку №5 міста Южноукраїнськ. Крім цього, начальником управління агропромислового розвитку ОСОБА_5 чотири рази в Братський районний суд та два рази в апеляційний суд Миколаївської області бралася трудова книжка ОСОБА_2 позивачки, але позивачка жодного разу не з'явилась на судові засідання. Також, будучи на підвищенні кваліфікації в Миколаївському аграрному університеті з 03.02.2009р. по 06.02.2009 р. ОСОБА_5 взяв трудову книжку ОСОБА_2 для вручення її останній, але при телефонній розмові позивачка відмовилась від зустрічі. 18 серпня 2009 року трудова книжка ОСОБА_2 була відправлена «до запиту» поштою з повідомленням та внутрішнім описом. Крім цього, управлінням агропромислового розвитку ОСОБА_2 був надісланий лист з повідомленням про те, що її трудова книжка відправлена за конкретною адресою. Протягом місяця ОСОБА_2 трудову книжку не забрала з відділення поштового зв'язку і по закінченню строку зберігання 25 вересня 2009 року трудова книжка була повернута до управління агропромислового розвитку, про що працівниками управління був складений акт. Трудова книжка позивачки зберігалася у відділі кадрів управління агропромислового розвитку, а 11 січня 2011 року на її письмове прохання трудова книжка була передана до пенсійного фонду в Братському районі. Вищевказане свідчить, що позивачка не мала наміру забирати трудову книжку та про відсутність вини управління в затримці видачі даного документу.
Щодо вимог про виплату середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, вимоги ОСОБА_2 також просить відмовити в їх задоволенні. Дійсно, розрахунок позивачці в день звільнення не був виплачений, він виплачувався частинами в липні, серпні та вересні 2008 року. Даний факт підтверджується ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2008 р. у справі КРВ в Миколаївській області до управління АПР щодо нарахування та виплати заробітної плати та невикористані дні відпустки ОСОБА_2 в сумі 1772.30 грн. По даній справі було закрито провадження, в зв'язку з усуненням відповідачем порушення. ОСОБА_2 до даного часу не передала документи бухгалтерського обліку і нині працюючий бухгалтер не може знайти розрахунково - платіжні відомості із заробітної плати за 1995 - 1996 роки. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. ОСОБА_2 звернулася до суду 23 лютого 2009 року, тобто після сплину встановленого законом тримісячного строку, відлік якого почався з 15 березня 2008 року -наступного дня після звільнення. Вважає, що у ОСОБА_2 не було вагомих підстав які б оправдовували її несвоєчасне звернення до суду, адже вона знала і про своє звільнення і про невиплату їй при цьому остаточного розрахунку.
Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності та які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, згідно наказу № 6 від 19 серпня 2004 року позивачка призначена на посаду начальника відділу бухгалтерії і фінансів управління агропромислового розвитку Братської районної державної адміністрації Миколаївської області.
З 12лютого 2005 року ОСОБА_2 працювала начальником відділу фінансово- господарського забезпечення управління агропромислового розвитку Братської районної державної адміністрації Миколаївської області.
28 січня 2008 року головним спеціалістом управління ОСОБА_7 на ім'я начальника управління агропромислового розвитку була складена доповідна записка про невиконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків.
Згідно Акту від 31 січня 2008 року розглядалось питання щодо надання позивачкою від імені управління, гарантійного листа на отримання її дочкою ОСОБА_9, працівнику Управління, кредиту.
Відповідно до довідки від 26 лютого 2008 року щодо перевірки стану нарахування та виплати заробітної плати працівникам Управління, ОСОБА_2, незаконно нарахувала своїй дочці ОСОБА_4, яка була відсутня на робочому місці, заробітну плату. З даною довідкою позивачка ознайомлена, про що мається її власноручний підпис.
Наказом № 6 від 26 лютого 2008 року ОСОБА_2 за систематичне невиконання вказівок начальника Управління, неналежне виконання своїх обов'язків щодо надання планів та звітів, неодноразове порушення трудової дисципліни, оголошено догану. Від підпису про оголошення такого наказу, позивачка відмовилась.
На підставі наказу № 13 від 14 березня 2008 року за систематичне невиконання своїх посадових обов'язків без поважних причин, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, невиконання вказівок начальника управління та на виконання Постанови прокуратури Братського району «Про порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_2.», звільнити останню із займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. Від підпису про ознайомлення із текстом цього наказу, позивачка відмовилась.
Відповідно до постанови прокурора Братського району від 28 лютого 2008 року, відносно ОСОБА_2 порушено дисциплінарне провадження в зв'язку із незабезпеченням виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .
Відповідно Акту та протоколу профспілки управління від 25 лютого 2008 року на нараду та профспілкові збори, де в тому числі повинно було розглядатись питання щодо етики поведінки ОСОБА_2, остання не з'явилась , пояснення з приводу вказаного, вона давати відмовилась.
Відповідно до посадової інструкції, ОСОБА_2 мала шосту категорію державного службовця.
Згідно протоколу засідання профспілкових зборів Управління №4 від 14 березня 2008 року, рекомендовано начальнику Управління звільнити ОСОБА_2
Із Акту контрольно-ревізійного відділу в Братському районі від 26 травня 2008 року видно, що саме з вини начальника відділу фінансово-господарського забезпечення управління агропромислового розвитку Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_2 неодноразово були допущені суттєві порушення щодо ведення бухгалтерського обліку та здачі фінансової звітності.
Так, в судовому засіданні встановлено, що порушення, які стали приводом для звільнення ОСОБА_2, проявились в неналежному невиконанні останньою своїх трудових обов'язків, що випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку, що і стало приводом та підставою для її звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. ОСОБА_2 вчиняла протиправні дії, що порушували встановлений в установі внутрішній трудовий розпорядок, що слід вважати дисциплінарним проступком. Невиконання або неналежне виконання обов'язків має статися без поважних причин, тобто за наявності вини працівника у формі умислу чи необережності. Слід зазначити, що в діях ОСОБА_2 є вина, що відображає її ставлення до вчинюваних дій та їх наслідків, оскільки вона усвідомлювала протиправний характер своїх дій та передбачала шкідливі наслідки і бажала їх настання, а саме: незаконне нарахування заробітної плати своїй дочці ОСОБА_4, підроблення підписів працівників управління агропромислового розвитку в дефектному акті і документів на ведення ремонту кабінету 411, в якому ремонт фактично не проводився, сприяла дочці в отриманні кредиту під поручительством управління агропромислового розвитку шляхом підробки підпису начальника управління та надала печатку установи, тимчасово виконуючи обов'язки спеціаліста управління по кадрах, сприяла в працевлаштуванні дочці ОСОБА_4 на посаду начальника відділу установи, завіривши ксерокопію чужого диплому (згідно з оригіналом), знаючи, що в неї взагалі немає диплому. За дані дисциплінарні проступки не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення і їх вчинення можна вважати систематичним невиконанням працівником без поважних причин своїх обов'язків, покладених на нього правилами трудового розпорядку. Вина позивачки підтвердилась і під час ревізії контрольно-ревізійного відділу та прокуратури Братського району.
Наказом управління № 6 від 26 лютого 2008 року ОСОБА_2 за невиконання вказівок начальника Управління, неналежне виконання своїх обов'язків щодо надання планів та звітів, неодноразове порушення трудової дисципліни, оголошено догану.
Однак, ОСОБА_2 після застосування до неї дисциплінарного стягнення- догани, продовжувала протягом року вчиняла інші (вищезазначені) порушення, що свідчить про систематичне неналежне виконання своїх трудових обов'язків.
Дисциплінарне стягнення не погашене часом і не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення працівником трудової дисципліни дає підставу для його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП.
Також, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 із змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів» та п.3 ст. 40 КЗпП України, за передбаченими підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, членом якого є працівник.
Профспілковими зборами рекомендовано начальнику управління звільнити ОСОБА_2 із займаної посади, що засвідчено підписами працівників управління та складено відповідні акти.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_2 є законним, таким, що базувалось на підставі норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача щодо поновлення її на посаді начальника відділу фінансово-господарського забезпечення управління агропромислового розвитку Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, задоволенню не підлягають.
Оскільки вимоги позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 березня 2008 року по день ухвалення судового рішення випливають із попередньої вимоги, суд вважає, що вони також задоволенню не підлягають
Так, із довідки Управління видно, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складала 47 грн. 89 коп.
Відповідно до Акту перевірки контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області при звільненні ОСОБА_2, Управління не провело з нею повного розрахунку, а тому сума недорахованої та не виплаченої заробітної плати склала 1772 грн. 30 коп.
На підставі зроблених перерахунків та даного Акту, а також відомостей позивачці в жовтні 2008 року перераховано вказана сума заробітної плати.
З питання про стягнення з Управління на користь ОСОБА_2 1772 грн.30 коп. контрольно-ревізійне управління в Миколаївській області зверталось із позовом до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30 вересня 2008 року провадження по справі закрито в зв'язку із усуненням відповідачем порушення.
Отже, вимоги щодо стягнення з Управління на користь ОСОБА_2 невиплаченої заробітної плати задоволенню не підлягають, оскільки вони є необґрунтованими.
ОСОБА_2 зверталась із заявою до Управління з проханням надіслати їй копію наказу про її звільнення та трудову книжку .
Однак, згідно повідомлень, представниками Управління на адресу ОСОБА_2, п'ять разів надсилались повідомлення, які залишились на сьогодні не виконані, про отримання останньою трудової книжки, однак трудову книжку із пошти позивачка не забирала, тому вказаний документ по закінченню строку зберігання повертався до Управління. Відповідно до пояснень представника відповідача, колишній начальник Управління ОСОБА_5 особисто намагався передати позивачці трудову книжку, що також виявилось безрезультатним.
Позивачка ж не надала доказів, що були перешкоди в отриманні нею трудової книжки та копії наказу про звільнення.
Як зазначено в ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено місячний строк звернення до суду у справах про звільнення, який обраховується з дня вручення наказу про звільнення або дня видачі трудової книжки.
Згідно матеріалів справи, 25 грудня 2008 р. ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила вислати на її адресу трудову книжку і копію наказу про звільнення. 18 серпня 2009 р. відповідач надіслав позивачці на її адресу трудову книжку і копію наказу про звільнення, а 25 вересня 2009 р. поштове відправлення повернулось у зв'язку із закінченням строку зберігання на пошті.
ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом 10 жовтня 2009 р., на той момент коли копія наказу про її звільнення і трудова книжка не були їй вручені, а, отже, встановлений ст.233 КЗпП України, строк звернення до суду нею не пропущений.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Вимоги в частині стягнення з Управління на користь позивача 20000 грн. моральної шкоди також задоволенню не підлягають, так як вони випливають із попередніх позовних вимог.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому в їх задоволенні, слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.70, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління агропромислового розвитку Братської райдержадміністрації про поновлення на роботі, стягнення суми заробітньої плати та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Братський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя - Марценюк С.А.