07 жовтня 2015 року м. Львів № 9104/177015/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.
представника апелянта: Гурняк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт-Захід» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт-Захід» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
04.04.2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт-Захід» (надалі ТзОВ «Електроконтакт-Захід») звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001872300/386, № 00018623000/391, № 0001852300/3912 від 22.03.2012 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22.03.2012 р. № 0001852300/391 в частині визначення ТзОВ «Електроконтакт-Захід» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 338140,87 грн.; визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22.03.2012 р. № 0001862300/391 в частині визначення ТзОВ «Електроконтакт-Захід» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 271934,5 грн.; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22.03.2012 р. № 0001872300/386.
Не погодившись із даною постановою, апелянти ТзОВ «Електроконтакт-Захід» та Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області подали апеляційні скарги, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт ТзОВ «Електроконтакт-Захід» просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.
Представник апелянта Гурняк О.О. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу ТзОВ «Електроконтакт-Захід» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, в період з 28.02.2012 року по 03.03.2012 року податковий орган провів позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Електроконтакт-Захід» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 548/73/23-121/23272445 від 14.03.2012 р. яким встановлено порушення:
- п.5.1, пп.5.21 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 3 підрозділу розділу 3 «Перехідних положень» ПК України встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 497979 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 426873 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 53469 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 17637 грн.;
- п.3 підрозділу 3 «Перехідних положень» ПК України зайво віднесено до складу валових витрат за 2 квартал 2011 року встановлено зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток загальну суму 76681 грн., в тому числі у 1 кварталі 2011 року в сумі 76681 грн.;
- вимог пп.7.2.3 п.7.2 , пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 399805 грн., в т.ч. за липень 2010 року в сумі 257510 грн., за серпень 2010 року в 257510 грн., за серпень 2010 року в сумі 68693 грн., за вересень 2010 року на суму 15295 грн., за січень 2011 року в сумі 10665 грн., за лютий 2011 року в сумі 47647 грн.
На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001852300/39 від 22.03.2012 р. форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 604697 грн., повідомлення-рішення № 0001862300/391 від 22.03.2012 р. форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 485179 грн., та повідомлення-рішення № 0001872300/386 від 22.03.2012 р. форми «П» яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 76681 грн.
Підставою для винесення вказих повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем ТзОВ «Електроконтакт-Захід» та контрагентами ПП «Віктор Ко», ТзОВ «Бізнес груп», ПП «Версант», ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», МПП «Промтехресурс».
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин про те, чи були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбались товари а також дійсна можливість здійснення таких операцій.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та правомірності включення валових витрат за придбання робіт та послуг позивач надав копії договорів, податкові накладні, акти виконаних робіт, накладні, докази реалізації товарно-матеріальних цінностей, товару, докази використання продукції у господарській діяльності.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.
В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.
Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що надані відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами по наданню послуг, отримання товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності.
Крім того, твердження відповідача про відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не приймає до уваги оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову а саме: визнання протиправним та скасування: податкового повідомлення-рішення від 22.03.2012 р. № 0001852300/391 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі - 338140,87 грн. та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2012 р. № 0001862300/391 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі - 271934,5 грн. та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2012 р. № 0001872300/386.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012 р., № 0001852300/391 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі - 266557,13 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012 р. № 0001862300/391 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі - 213244,5 грн. є правомірними. Оскільки, господарські операції між ТзОВ «Електроконтакт-Захід» та ТзОВ «Віктор Ко» у спірний період фактично не були здійснені та позивач безпідставно відніс до валових витрат за 3 квартал 2010 суму в розмірі 710819 грн. виходячи з наступного.
Постанова Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 р. про закриття кримінальної справи відносно директора ТзОВ «Віктор Ко» - ОСОБА_4 вказує на ту обставину що діяльність даного підприємства була фіктивною, без справжнього наміру на зайняття фінансово-господарською діяльністю для надання реально діючим суб'єктам господарської діяльності в тому числі позивачу в спірний період послуг по мінімізації податкових зобов'язань - безпідставному формуванню податкового кредиту, валових витрат шляхом підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, без фактичного проведення цих фінансово-господарських операцій.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бутизаконним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідност.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт-Захід» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 рокуу справі за № 2а-2979/12/1370 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Н.В. Бруновська
Судді: М.В. Костів
Р.М. Шавель