20 жовтня 2015 року Справа № 876/5182/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання - Керод Х.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до УПФ України в Зборівському районі Тернопільської області з вимогами визнати рішення відповідача неправомірним та зобов'язати призначити йому пенсію на пільгових умовах, починаючи з 31 жовтня 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак 27.02.2015 року йому відмовлено в призначенні такої пенсії. Позивач вважає, що в нього наявний необхідний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці для призначення пенсії за віком на пільгових умовах і вважає відмову відповідача неправомірною.
Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2015 року, - позов задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 31 жовтня 2014 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це наступним.
Задовільняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт роботи позивача на посадах підтверджується записами в його трудовій книжці, а той факт, що на підприємствах, де працював позивач не збереглися підтверджуючі документи стосовно його роботи з шкідливими і важкими умовами праці та не належно проводилися атестації робочих місць не є виною позивача і не може обмежувати його право на пільгову пенсію, оскільки право на соціальний захист громадян України, в тому числі на пенсійне забезпечення, гарантовано ст.46 Конституції України та законами України.
Однак, даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим, зважаючи на те, що за змістом пункту "б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 р. (далі - Порядок) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) №41 від 01.09.1992 р. (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: встановлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 вказаного Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відмова управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 10.09.2013 р. по справі № 21-183а13 та постанові від 14.04.2015 р. по справі № 21-383а14, які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Таким чином, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що висновок суду першої інстанції по даній справі був зроблений при неповному з'ясуванні судом та недоведеності обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обов'язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області - задоволити.
Постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2015 року у справі №2-а/599/28/2015 - скасувати та винести нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: С.М. Кузьмич
В.З. Улицький
Повний текст постанови виготовлено 26.10.2015 року