21 жовтня 2015 року Справа № 876/7941/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу міського голови міста Бурштина Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до міського голови м. Бурштина Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, комунальне підприємство «Житловик» про визнання незаконним розпорядження,
05 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним розпорядження міського голови м. Бурштина Івано-Франківської області Курляка П.І. № 142 від 04.11.2014 року «Про надання техніки для демонтажу металевого паркана по АДРЕСА_1».
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2015 року у справі № 341/858/15-а позов було задоволено.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що між громадянкою ОСОБА_3 та комунальним підприємством «Житловик» було укладено договір підряду, де замовник (ОСОБА_3) доручає, а підприємство (КП «Житловик») зобов'язується виконати роботи по демонтажу самовільно встановленої позивачем огорожі по АДРЕСА_1, що є перешкодою у використанні земельної ділянки ОСОБА_3 Тому оскаржуване позивачем розпорядження видане вже після взяття КП «Житловик» на себе обов'язку по демонтажу.
Крім того, апелянт стверджує, що відповідно до свідоцтва про право власності САВ № 23 від 30.05.2007 року на нерухоме майно ОСОБА_2 володіє комплексом: будівля контори і котельні (182,6 м2) та будівля конюшні (42,9 м2) по АДРЕСА_2. У той же час, ні у власності, ні у користуванні позивача немає земельної ділянки, на якій би він міг влаштовувати огороджу.
Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що вимоги апелянта підлягають задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником об'єкту нерухомості комплексу по. АДРЕСА_2, який складається з будівлі контори і котельні, будівлі конюшні.
Розпорядженням міського голови м. Бурштина № 142 від 04.11.2014 року «Про надання КП «Житловик» техніки для демонтажу металевого паркана по АДРЕСА_1» наказано директору КП «Житловик» В. Марчуку надати техніку для демонтажу металевого паркану по АДРЕСА_1 у зв'язку із зверненням ОСОБА_3 Оскільки оскаржуване розпорядження спрямоване на знищення власності позивача, то воно прийняте не в межах компетенції відповідача і є протиправним.
Даючи правову оцінку постанові суду першої інстанції та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 у травні 2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив визнати незаконним розпорядження міського голови м. Бурштина № 142 від 04.11.2014 року «Про надання техніки для демонтажу металевого паркана по АДРЕСА_1», у якому йдеться про зобов'язання директора КП «Житловик» надати техніку для демонтажу металевого паркану по АДРЕСА_1 у зв'язку із зверненням ОСОБА_3
За змістом положень ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Разом із тим, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.
ОСОБА_2 оспорив розпорядження міського голови, яке породжує права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), яким їх адресовано.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Відтак, відсутність у ОСОБА_2 прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним розпорядженням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу міського голови м. Бурштина Івано-Франківської області задовольнити.
Скасувати постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2015 року у справі № 341/858/15-а та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук