Справа: № 695/2832/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Матвієнко М.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
27 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконними і скасування рішень та акту про право приватної власності на земельну ділянку, -
У серпні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - Відповідач, Новодмитрівська сільрада), третя особа - ОСОБА_3 (далі - Третя особа, ОСОБА_3.), про визнання незаконними та скасування:
- рішення Відповідача від 19.05.2010 року №36-13/V про затвердження акту земельної комісії №2 від 16.04.2010 року про відібрання на межі земельних ділянок у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 20 см у кожного та передачі земельних ділянок у користування Новодмитрівської сільської ради, тобто до земель загального користування;
- рішення Новодмитрівської сільради від 29.12.2010 року №4-7/VІ «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» ОСОБА_3 0,1752 га за адресою: АДРЕСА_1;
- державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0,1752 га по АДРЕСА_1.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.08.2015 року:
- відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Новодмитрівської сільради від 29.12.2010 року №4-7/VІ «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» ОСОБА_3 0,1752 га за адресою: АДРЕСА_1; державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0,1752 га по АДРЕСА_1;
- залишено без розгляду позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача від 19.05.2010 року №36-13/V про затвердження акту земельної комісії №2 від 16.04.2010 року про відібрання на межі земельних ділянок у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 20 см у кожного та передачі земельних ділянок у користування Новодмитрівської сільської ради, тобто до земель загального користування.
При цьому, відмовляючи у відкритті провадження щодо частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що останні не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Залишаючи без розгляду решту позовних вимог Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області зауважив, що строк оскарження рішення Відповідача від 19.05.2010 року сплинув, а підстав для поновлення строку звернення до суду Позивач не зазначив.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Наголошує на помилковості висновків суду про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства. Звертає увагу на порушення суддею Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області порядку розгляду справи, оскільки і порядку цивільного судочинства, і в порядку адміністративного розгляд справи здійснювався одним і тим самими суддею. Підкреслює неврахування судом першої інстанції того факту, що про порушення своїх прав рішенням Відповідача від 19.05.2010 року №36-13/V дізнався лише з отриманням 13.08.2015 року довідки №1059.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Новодмитрівської сільради від 29.12.2010 року №4-7/VI «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» та державного акту на земельну ділянку ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у тому числі у зв'язку з тим, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.03.2015 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволення позову ОСОБА_2 до Новодмитрівської сільради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення від 29.12.2010 року №4-7/VI та державного акту на земельну ділянку ОСОБА_3
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Колегією суддів враховується, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, що є обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Положеннями статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приписи ч. 2 ст. 4 КАС України визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи предмет спору судова колегія вважає, що, що позов, предметом якого є намагання сторони оспорити право власності на земельну ділянку свідчить, що Позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав, у яких Відповідач виступає не як суб'єкт владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а як рівноправний суб'єкт майнових відносин.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 09.09.2015 року у справі №2-а/243/16/2013.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Отже, після передачі у власність або користування земельної ділянки на підставі рішення суб'єкта владних повноважень (у тому числі органу місцевого самоврядування), що вичерпує свою дію після реалізації його, як акта ненормативного характеру, подальше оспорювання правомірності володіння та користування фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 11.11.2014 року у справі № 21-493а14, від 09.12.2014 року у справі №21-308а14, від 24.02.2015 року у справі № 21-34а15, які згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, оскільки в силу положень саме п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справи якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, судова колегія погоджується з твердженням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Відповідача від 29.12.2010 року №4-7/VI та державного акту на земельну ділянку ОСОБА_3.
Разом з тим, обґрунтовуючи, поряд з іншим, наявність підстав для відмови у відкритті провадження у вказаній частині позовних вимог, судом першої інстанції не враховано, у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України виключно наявність такого, що набрало законної сили, рішення адміністративного суду між тими самими сторонами, про той самий предмети і з тих самих підстав, тягне за собою правовий наслідок у вигляді відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відтак посилання суду першої інстанції на наявність такого, що набрало законної сили, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.03.2015 року у цивільній справі, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі за правилами п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України, на що вірно звернув увагу Апелянт.
З огляду на викладене ухвала суду першої інстанції в частині підстав відмови у відкритті провадження у справі підлягає зміні.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Новодмитрівської сільради від 19.05.2010 року №36-13/V, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було зазначено підстав пропуску процесуального строку звернення до суду, який закінчився, на думку останнього, 19.11.2010 року.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення Відповідача, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, річний строк для звернення до адміністративного суду сплинув не раніше 19.05.2011 року. Відтак висновок суду першої інстанції в частині того, що останнім днем для звернення до адміністративного суду з оскарженням прийнятого Новодмирівською сільрадою рішення від 19.05.2010 року є 19.11.2010 року, є помилковим.
Водночас, якщо особа дізналася або повинна була дізнатися про існування оскаржуваного рішення після набрання чинності 30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який встановив шестимісячний строк звернення до суду, то до спірних правовідносин повинен застосовуватися закон, який був чинний на момент вчинення процесуальної дії.
При цьому, оцінюючи твердження Апелянта про те, що судом не було перевірено час, коли останній дізнався про факт існування оскаржуваного рішення від 19.05.2010 року №36-13/V, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Новодмитрівської сільради від 19.05.2010 року №36-13/V затверджено, зокрема, акт №2 від 20.04.2010 року «Про розгляд земельного межового спору та встановлення меж між жителями АДРЕСА_2 - ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3».
Зі змісту вказаного акту вбачається, що комісією у ході розгляду земельного (межового) спору було прийнято рішення відрізати, зокрема, у Позивача та Третьої особи по 20 см для користування сільській раді з метою мирного вирішення спору. При цьому матеріали даного акту свідчать, що ОСОБА_2 був ознайомлений з фактом складання акту, однак від його підписання відмовився.
Тобто, про факт вжиття заходів щодо вирішення земельного (межового) спору Позивач був обізнаний або повинен був дізнатися у квітні 2010 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту копії рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.03.2015 року у справі №695/3359/14-ц, рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.10.2011 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою.
Зі змісту рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.10.2011 року у справі №2-1270/11 вбачається, що у ході розгляду справи суд посилався на рішення Новодмитрівської сільради від 19.05.2010 року №36-13/V.
Отже, про факт існування оскаржуваного рішення Відповідача Позивача повинен був дізнатися не пізніше ухваленого у відкритому судовому засіданні 19.10.2011 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області рішення у справі №2-1270/11, у зв'язку з чим судова колегія відхиляє доводи Апелянта про те, що останній дізнався про існування оскаржуваного рішення Відповідача 13.08.2015 року з отриманням довідки №1059, та погоджується з висновками суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_2 без поважних причини процесуальних строків звернення до суду.
При цьому обізнаність Позивача про існування оскаржуваного рішення від 19.05.2015 року №36-13/V до отримання 13.08.2015 року довідки №1059 за підписом сільського голови виливає зі змісту апеляційної скарги останнього, в які ОСОБА_2 зазначає, що із заявою про надання інформації та рішення Новодмитрівської сільради від 19.05.2010 року останній звернувся 11.08.2015 року.
З урахуванням наведеного судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Таким чином, на думку колегії суддів, залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача від 19.05.2010 року № 36-13/V ґрунтується на вірному застосуванні судом першої інстанції норм процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог та залишення решти позовних вимог без розгляду, однак обґрунтував його з помилковим застосуванням норм процесуального права, оскільки не врахував особливостей застосування всіх положень КАС України до спірних правовідносин. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення.
Приписи п. 2 ч. 1 ст. 199 КАС України визначають, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підставами для відмови у відкритті провадження та залишення позовної заяви без розгляду є обставини, зазначені в мотивувальній частині даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 41, 99, 100, 109, 160, 167, 195, 199, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року - змінити, зазначивши, що підстави для відмови у відкритті провадження та залишення позовної заяви без розгляду викладені в мотивувальній частині даної ухвали.
У решті ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконними і скасування рішень та акту про право приватної власності на земельну ділянку - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.