Справа: № 826/6817/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
22 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіГубської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова І.О.
за участю: секретаря судового засіданняНечай Ю.О.
представників позивачаЧумака А.В., Козіна В.М.
представників відповідачаМакашина М.В., Левченко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» до Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Державного інспектора сільського господарства в Київській області, головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області Сімчишина Євгена Олександровича про визнання незаконними дій, скасування припису, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Державного інспектора сільського господарства в Київській області, головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області Сімчишина Євгена Олександровича, в якому просив суд: визнати незаконними дії щодо винесення припису про усунення порушень вимог земельного законодавства №П 7/216 від 13.03.2015; визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог земельного законодавства №П 7/216 від 13.03.2015.
Вимоги обґрунтовано тим, що перевірка, проведена відповідачем з порушеннями вимог чинного законодавства, документи інспекторського реагування, складені за її результатами є неправомірними, висновки, викладені в них не відповідають дійсності, тому, на думку позивача, дії щодо винесення припису від 13.03.2015 № П 7/216 є незаконними, а вказаний припис підлягає скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано припис Державної інспекції сільського господарства в Київській області про усунення порушень вимог земельного законодавства №П 7/216 від 13.03.2015.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В судове засідання з'явилися представники відповідача, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник позивача до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт від 05 березня 2015 року, згідно з яким при перевірці встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства.
13 березня 2015 року на підставі акта, відповідачем винесено припис № П 7/216, яким позивача зобов'язано у строк до 3 квітня 2015 року усунути виявлені порушення.
Позивач, вважаючи висновки контролюючого органа безпідставними та не обґрунтованими, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного припису, при цьому виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
В решті позову відмовлено.
У цій частині рішення суду сторонами не оскаржено.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судова колегія відзначає, що апеляційний суд не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На цьому акцентував увагу і Вищий адміністративний суд України у п. 13.1 постанови Пленуму від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Згідно з нормами Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, яке затверджено указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011, реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі забезпечує саме державна інспекція сільського господарства України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади.
В силу пп. «а» п. 4.1 Положення № 459/2011, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.
За змістом положень ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, в тому числі і шляхом проведення перевірок.
Відповідно до п. 5.3 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, який затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013 № 132 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 року за № 412/22944, за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.
Поряд з цим, згідно з ч.1 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.
Так, згідно з винесеним відповідачем 13 березня 2015 року приписом № П 7/216, позивача зобов'язано усунути виявлені під час перевірки порушення:
1) більша частина земель (112 га) забруднена, а частина земель площею 0,75 га засмічена відходами;
2) у 2011 (до надання в оренду позивачу земельної ділянки), був знятий шар ґрунту без спеціального не те дозволу, чим порушено вимоги ст. 168 Земельного кодексу України;
3) станом на 2011 на земельній ділянці площею 0,6161 га знаходилось нерухоме майно, без оформленого на нього речового права;
4) відсутні відомості про прийняття відповідним органом, що затверджує проект землеустрою, рішень про внесення змін до проекту землеустрою;
5) позивачу відведена земельна ділянка не для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, а для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури;
6) втрати сільськогосподарського виробництва при виділенні земельної ділянки не розраховувались та не затверджувались. Як наслідок, вони (втрати) позивачем не сплачені;
7) аукціон не проводився;
8) в п. 14.7 договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012 не зазначена невід'ємна частина - проект відведення земельної ділянки;
9) у позивача відсутній проект відведення земельної ділянки;
10) відсутні 5 з 10 межових знаків;
11) зняття та перенесення ґрунтового покриву площею 1,4691 га здійснено позивачем в супереч ст. 168 Земельного кодексу України, а при цьому облаштовані водойми площею 0,4493 га.
Надаючи правову оцінку встановленим відповідачем порушенням вимог земельного законодавства та доводам позивача щодо необґрунтованості та безпідставності таких висновків контролюючого органа, апеляційний суд зазначає таке.
Так, в оскаржуваному приписі зазначено, що у 2011 (до надання в оренду позивачу земельної ділянки), був знятий шар ґрунту без спеціального не те дозволу, чим порушено вимоги ст. 168 Земельного кодексу України.
Поряд з цим, на думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача, оскільки, як правильно встановлено окружним судом, зняття родючого шару ґрунту в 2011 ДП "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" проводилось з розробкою відповідного проекту землеустрою, щодо зняття, перенесення, зберігання та використання родючого шару ґрунту, а законність дій по зняттю родючого шару ґрунту підтверджено листом-дозволом Головного управління Держкомзему у Київській області № 0704-3/16886 від 01.09.2011.
Стосовно твердження відповідача, що станом на 2011 на земельній ділянці площею 0,6161 га знаходилось нерухоме майно, без оформленого на нього речового права, апеляційний суд також вважає такі доводи необґрунтованими.
Як вірно встановлено судом першої інстанції питання наявності на земельній ділянці, що надавалась в оренду позивачу нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі площею 0,6161 га та питання належності речових прав на неї, досліджувались в процесі розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний".
На користь цих обставин свідчить наявний у справі проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" для будівництва експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури в межах Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розробленому на замовлення позивача, на підставі договору № 8361 від 14.10.2011 ДП "Київський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою", копії Технічного паспорту на комплекс будівель і споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури, станом на 03.08.2011 року, підписаного начальником БТІ Києво-Святошинського району Київської області Лєвцовим В.В.
Матеріалами справи підтверджується, що при перевірці позивачем надавалися письмові пояснення вих. № 24 від 05.03.2015 стосовно вказаної будівлі та її статусу, які отримано відповідачем.
Також у матеріалах справи міститься Свідоцтво на право власності на нерухоме майно, комплекс будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури, бланк серія АБ № 801971, видане позивачу на підставі рішення № 176 від 13.11.2012 Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із судом попередньої інстанції, що висновки контролюючого органу в цій частині також є безпідставними.
З приводу встановленого відповідачем порушення щодо незазначення в п. 14.7 договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012 невід'ємної частини - проекту відведення земельної ділянки, судова колегія звертає увагу що проект відведення є невід'ємною частиною такого договору в силу вимог закону, а саме ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Не зазначення у п. 14.7 Договору Проекту відведення земельної ділянки не може вважатися порушенням ст. 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки саме по собі не створює жодних негативних наслідків.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що Проект відведення земельної ділянки не визначений законом, як підстава набуття права користування на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки. Право посвідчене державними актами, або іншими документами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, наявність у відповідному правовстановлюючому акті певних недоліків, не є підставою для визнання правовідносин в цілому незаконними.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача у цій частині.
Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу відносно того, що відведена земельна ділянка не призначена для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, а призначена для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури, судова колегія виходить з такого.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачеві на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 625 від 07.10.2010, видано "Свідоцтво про надання статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції" № 2 від 07.10.2010.
Відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012, земельна ділянка надана позивачу для будівництва експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури.
За визначенням ст.1 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» інфраструктура оптового ринку сільськогосподарської продукції - система обслуговуючих структур, споруд, будівель, систем, мереж, ліній, служб, складських приміщень, сховищ, залів, площадок, павільйонів, обладнання, транспорту, під'їзних та внутрішніх шляхів, засобів зв'язку, що включені до проекту (бізнес-плану) організації діяльності юридичної особи у статусі оптового ринку сільськогосподарської продукції.
Відповідно до пп. 4.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Отже, зазначене цільове призначення відповідає визначенням, наведеним в статтях 22, 134, 149, 208 Земельного кодексу України, а саме: "для розміщення інфраструктури оптових ринків" та чинному законодавству України.
Наведене підтверджено висновком державної експертизи землевпорядної документації від 19.06.2012 № 869 та висновком науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України щодо відповідності законодавству України визначення цільового призначення земельної ділянки, наданої в оренду для розміщення оптового ринку сільськогосподарської продукції № 126/31-е від 30.03.2015.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу також на ту обставину, що відповідно до акту на право постійного землекористування, виданому Святошинською райдержадміністрацією попередньому землекористувачеві - Державному підприємству «Науково-дослідний виробничий комбінат «Пуща-Водиця», призначення земельної ділянки визначене для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у подальшому відбулася зміни цільового призначення земельної ділянки у порядку, встановленому чинним законодавством.
Крім того, суд попередньої інстанції небезпідставно зауважив, що, з огляду положення ст.ст. 20, 122, 123, 186 Земельного кодексу України та виходячи з формулювань розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012, а також текстових матеріалів Проекту відведення, тексту договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012, укладеного між позивачем та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, зареєстрованому Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області в Державному реєстрі прав на землю та нерухоме майно за № 322240004000110 від 11.10.2012, змін до землевпорядної документації щодо зміни категорії земель, або зміни цільового призначення Земельної ділянки, наданої в користування ТОВ "РСГП "Столичний", які мали б бути додатково затверджені в порядку, передбаченому статтею 20 Земельного кодексу України та ст. 31 Закону України "Про землеустрій", не відбувалось.
Стосовно зафіксованих контролюючим органом обставин, що більша частина земель (112 га) забруднена, а частина земель площею 0,75 га засмічена відходами, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу, що частина земельної ділянки є будівельним майданчиком.
Так, судом встановлено, що у складі оптового ринку сільськогосподарської продукції передбачено будівництво більш ніж 35 великих об'єктів логістичної, торгової, презентаційної - виставкової, офісної, складської, та господарко-побутової направленості на загальній площі 157,424 га. Будівництво запланованої інфраструктури позивачем здійснюється поетапно, позаяк земельна ділянка надавалась в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" строком на 25 років.
Водночас, перевіряючими під час перевірки зазначені обставини не взято до уваги та не враховано, що частина земельної ділянки є будівельним майданчиком.
Також колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що 5 з 10 межових знаків, що вказані як відсутні, оскільки, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, в процесі проведення перевірки позивачем надавались пояснення стосовно об'єктивної неможливості встановити деякі межові знаки.
Так, згідно з листом ДП "Київський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою" вих. № 01/04-05/419 від 23.03.2015, під час проведення геодезичних робіт по перенесенню меж земельної ділянки встановлено, що частини земельної ділянки перебувають в фактичному користуванні інших землекористувачів, що в свою чергу унеможливлює доступ працівників Інституту для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Стосовно доводів контролюючого органу, що зняття та перенесення ґрунтового покриву площею 1,4691 га здійснено позивачем в супереч ст. 168 Земельного кодексу України, а при цьому облаштовані водойми площею 0,4493 га колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із встановлених судом під час розгляду справи обставин, що облаштування технологічної водойми в північно-східній частині земельної ділянки проводилось в межах частини земельної ділянки, з якої до моменту влаштування згаданої водойми на підставі "Робочого проекту землеустрою щодо зняття, перенесення, збереження та використання родючого шару ґрунту, знятого та перенесеного з земельної ділянки Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на якій здійснюється будівництво комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області", розробленого ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", та листа - дозволу Головного управління Держкомзему у Київській області № 0704-3/16886 від 01.09.2011 року, в межах чинного в Україні законодавства, було здійснено зняття та перенесення родючого шару ґрунту.
Також у приписі зазначено про відсутність у позивача проекту відведення земельної ділянки та відсутність відомостей про прийняття відповідним органом, що затверджує проект землеустрою, рішень про внесення змін до проекту землеустрою, проте судом першої інстанції установлено, що відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" до управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, переданий проект землеустрою.
Стосовно доводів контролюючого органу про втрати сільськогосподарського виробництва при виділенні земельної ділянки, які не розраховувались та не затверджувались і, як наслідок, вони (втрати) позивачем не сплачені, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу на те, що в силу положень п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279, контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи. Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.
Судом встановлено, що обов'язок щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у позивача не настав, з урахуванням чого припис в цій частині є необґрунтованим.
Доводи відповідача про непроведення аукціону про передачу земельної ділянки в оренду судова колегія також оцінює критично.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.
Оскільки, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем позивач провадить діяльність з розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції (ринок "Столичний"), то доводи контролюючого органу про необхідність проведення аукціону є безпідставними.
Поміж іншим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що припис оформлено із грубим порушенням встановлених законодавством вимог.
Вимоги до припису передбачені Порядком оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.02.2013 року № 104.
Суд обґрунтовано акцентував увагу на тому, що за змістом Порядку № 104 і, зокрема, додатку №1 до нього, припис повинен містити, окрім суті порушення земельного законодавства із зазначенням місцезнаходження земельної ділянки, категорії земель та її цільового призначення, стану земельної ділянки, статей, їх частин, пунктів (підпунктів, абзаців) законів та інших нормативно-правових актів, (вимоги яких порушено), також і визначення заходів, які необхідно здійснити для припинення порушення земельного законодавства, усунення його наслідків, строк їх виконання по кожному із заходів.
Проте, в оскаржуваному приписі такі заходи взагалі не вказані, позивача зобов'язано усунути порушення земельного законодавства, але відповідачем при цьому не розкрито, яким чином вказані порушення усувати.
Враховуючи викладене, зокрема встановлені під час розгляду справи обставини, які свідчать про помилковість та необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог земельного законодавства, апеляційний суд погоджується з позицією суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного припису.
Щодо позовних вимог, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки під час апеляційного провадження не виявлено порушень допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі апеляційної скарги.
Підсумовуючи наведене, судова колегія вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» до Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Державного інспектора сільського господарства в Київській області, головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області Сімчишина Євгена Олександровича про визнання незаконними дій, скасування припису - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 26 жовтня 2015 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.