Справа: № 810/1758/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
21 жовтня 2015 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі по тексту Інспекція), про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області №50-К від 09 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_2. Поновлено ОСОБА_2 на роботі у Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області на посаді головного спеціаліста відділу контролю у сфері послуг, реклами з 09 вересня 2014 року. Зобов'язано Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 вересня 2014 року по 23 липня 2015 року. Позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області №198 від 03 вересня 2014 року про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Міністерства внутрішніх справ України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 вересня 2013 року ОСОБА_2 призначений на посаду головного спеціаліста відділу контролю у сфері послуг, реклами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, згідно наказу №79-К від цієї ж дати (а.с.114).
Наказом Інспекції №198 від 03 вересня 2014 року до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання своїх посадових обовязків (а.с.104).
09 вересня 2014 року Держспоживінспекцією у Київській області прийнято наказ №50-к про звільнення ОСОБА_2Г.з посади головного спеціаліста відділу контролю у сфері послуг, реклами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області у звязку з систематичним невиконанням без поважних причин посадових обовязків, згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.105).
Не погоджуючись з вказаними наказами від 03 вересня 2014 року та 09 вересня 2014 року, позивач звернувся з позовом до суду.
При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність залишення без розгляду вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №198 від 03 вересня 2014 року про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 через пропуск строків звернення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу від 09 вересня 2014 року та поновляючи позивача на роботі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний наказ прийнятий безпідставно та немотивовано, тому він є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. В даному випадку постанова суду першої інстанції оскаржується в частині визнання протиправним та скасування наказу №50-К від 09 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлення його на роботі таким чином перегляду в апеляційному порядку підлягає постанова суду першої інстанції саме в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування наказу №50-К від 09 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_2, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_2 був публічним службовцем і на нього розповсюджувалося законодавство про державну службу.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави, повязану зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу". Згідно зі статтями 9, 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю.
Як передбачає пункт 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Згідно статей 139, 140, 142 КЗпП України порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
Тобто, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків.
Так, досліджуючи оскаржуваний наказ, судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для його прийняття стало систематичне невиконання позивачем посадових обов'язків без поважних причин. При цьому, взагалі не міститься викладу обставин у чому саме полягає систематичне невиконання посадових обов'язків, які саме посадові обов'язків позивач не виконанував тощо.
В оскаржуваному наказі відповідач посилається на доповідну записку начальника відділу контролю у сфері послуг, реклами від 09 вересня 2014 року, копії наказів від 31 березня 2014 року №13 та від 03 вересня 2014 року №198 про застосування до ОСОБА_2 заходів дисциплінарного стягнення у виді доган за неналежне виконання посадових обов'язків, а також пояснення ОСОБА_2 (однак, судом першої інстанції вірно підкреслено, що останні без зазначення дати і підстав для їх надання).
При цьому, в самому оскаржуваному наказі не міститься жодного мотивування чи посилання на вчинення будь-яких дій (бездіяльності) позивачем, що призвело до прийняття рішення про звільнення позивача з посади.
Тобто, суд першої інстанції вірно встановлено, що у самому наказі про звільнення не відображено будь-яких фактів порушень ОСОБА_2 трудової дисципліни.
Разом з тим, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуваний наказ оформлений відповідно до Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до чинного законодавства України, наказ про звільнення обов'язково має містити умови, на підставі яких він виноситься.
Враховуючи викладене, та ту обставину, що наказ №50-к від 9 вересня 2014 року не містить обгрунтованих умов, за яких було можливе притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегі суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що його не можна визнавати таким що прийнятий в законний спосіб.
Аналогічна позиція висловнена в постанові Верховного суду України від 04 липня 2011 року, в якій зазначено, наказ, який не містить умов, на підставі яких він виноситься не можна визнавати таким, що прийнятий у законний спосіб.
Таким чином, колегія суддів в повній мірі підтримує висновок суду першої інстанції при визнання протиправним та скасування наказу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області №50-К від 09 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_2, оскільки він прийнятий без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії.
Посилання представника відповідача на наявність двох наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки оскаржуваний наказ не містить умов та обставин, на підставі яких позивача звільнено за систематичне невиконання позивачем посадових обов'язків без поважних причин
В порушення, ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного наказу, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 26 жовтня 2015 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Сорочко Є.О.