27 жовтня 2015 рокусправа № 804/3885/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС - Енергія»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС - Енергія» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС - Енергія» (далі - ТОВ «ВС - Енергія») звернувся до суду з позовом до відповідача Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0104322301 від 18.07.2012 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161 800,80 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05. 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «ВС - Енергія» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВС-Енергія» з питань достовірності формування від'ємного значення по декларації з ПДВ за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт №2729/22-4/30561826 від 18.07.2012 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено п.187.1 ст. 187, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року на 12672,16 грн.; п.198.1 п.198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року на 161 800,80 грн. та завищено від'ємне значення по декларації з ПДВ за квітень 2012 року на 174 472,90 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0104322301 від 18.07.2012 року, яким ТОВ «ВС-Енергія» зменшено розмір від'ємного значення в розмірі 174 473 грн.
Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161 800,80 грн. в судовому порядку.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно положень ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, вказаними приписами ПК України прямо вказано на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг), і в даному випадку, Закон не ставить у залежність бюджетне відшкодування податку на додану вартість від того факту, щоб первісний постачальник (виробник) товару сплатив податок на додану вартість до бюджету.
Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 ПК України).
Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
П.201.8.,п 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ВС-Енергія» та ПП ВФ «Метковмонтаж» укладено договір №030412 від 03.04.2012 року постачання товару - електрообладнання.
Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними №306 від 26.04.2012 року та №336 від 28.04.2012 року на суму 161 800,80 грн., внесеними в реєстр податкових накладних в квітні 2012 року, видатковими накладними, специфікацією, платіжними дорученнями тощо.
Факт використання товару у власній господарській діяльності, та реальність виконання договору сторонами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону. № 996-XIV.
Податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано для перевірки податкові накладні №306 від 26.04.2012 року та №336 від 28.04.2012 року, виписані контрагентом ПП ВФ «Метковмонтаж», на підставі чого зроблений висновок про неправомірне декларування позивачем від'ємного значення по податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 161 800,80 грн., при цьому не надано належних доказів про відсутність вищезазначених податкових накладних на час перевірки.
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтвердили надання податковому органу під час перевірки податкових накладних№306 від 26.04.2012 року та №336 від 28.04.2012 року, виписаних ПП ВФ «Метковмонтаж», а податковим органом не здійснено опис наданих підприємством для перевірки документів.
Вищезазначені обставини свідчать про правомірність декларування позивачем від'ємного значення по податку на додану вартість за квітень 2012 року по податковим накладним, виписаним ПП ВФ «Метковмонтаж».
Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що винесене Лівобережною ОДПІ податкове повідомлення - рішення №0104322301 від 18.07.2012 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161 800,80 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
В силу викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
На підставі ст.94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 323,61грн.
Керуючись ч.3 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС - Енергія» - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС - Енергія» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення - рішення №0104322301 від 18 липня 2012 року в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВС - Енергія» від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161 800,80 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС - Енергія» судові витрати в сумі 323,61грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова