27 жовтня 2015 рокусправа № 804/18813/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року по справі
за позовом Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області до Управління Держземагенства у Синельниківському районі Дніпропетровської області, третя особа Державне підприємство «Дніпропетровський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській області (далі - ДФІ у Дніпропетровській області) звернулася до суду з позовом до відповідача Управління Держземагенства у Синельниківському районі Дніпропетровської області, в якому просить зобов'язати відповідача виконати певні дії, а саме виконати вимоги ДФІ у Дніпропетровській області від 07.07.2014 року №840-15/1005 на загальну суму 1 164 288,54 грн., шляхом визначеним у вимозі.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДФІ у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З матеріалів справи вбачається, що ДФІ у Дніпропетровській області на виконання п.11.2, п.12.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 року № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», п.4 Порядку проведення перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року №631, ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ та на підставі направлення від 23.04.2014 року № 113, виданого в. о. начальника Дніпропетровської об'єднаної державної фінансової інспекції проведено перевірку державних закупівель Управління Держземагентства у Синельниківському районі Дніпропетровської області за період з 01.01.2013 по 01.03.2014 роки, за результатами якої складено акт № 840-51/077 від 06.06. 2014 року, у якому зафіксовано виявлені ревізією порушення відповідачем вимог чинного законодавства України.
На підставі акту ревізії ДФІ у Дніпропетровській області винесено вимогу №840-15/1005 від 07.07.2014 року щодо усунення виявлених ревізією фінансових порушень, якою Управління Держземагентства у Синельниківському районі Дніпропетровської області зобов'язано зокрема п.3 відобразити дебіторську заборгованість та стягнути кошти у сумі 610 538,91 грн. з Державного підприємства «Дніпропетровський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «ДНДПІЗ») по необґрунтовано пред'явленим витратам за актами виконаних робіт, шляхом внесення на реєстраційні рахунки Управління Держземагентства у Синельниківському районі Дніпропетровської області та зменшити кредиторську заборгованість у сумі 553 749,63 грн. з ДП «ДНДПІЗ» по необґрунтовано пред'явленим витратам за актами виконаних робіт.
Вважаючи, що п.3 вимоги відповідачем невиконаний, ДФІ у Дніпропетровській області звернулася з позовом до суду.
Ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України № 499/2011 від 23.04. 2011 року (далі - Положення № 499/2011 ), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
За приписами пп. 4 п. 4 Положення № 499/2011, Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 6 Положення № 499/2011 Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням № 499/2011 установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду з позовом в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону України № 2939-ХІІ від 26.01.1993 року «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити дії, а саме виконати п. 3 вимоги №840-15/1005 від 07.07.2014 року, яким позивач вказує на виявлені порушення чинного законодавства та яке містить зобов'язання стягнення коштів у сумі 610 538,91 грн. з Державного підприємства «Дніпропетровський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою».
Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки виявлені збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд який розглядає цей позов, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії шляхом виконання пунктів вимоги.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 23.06.2015 року по справі №21- 967а15.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.
За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова