13 жовтня 2015 рокусправа № 808/807/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
при секретарі: Горшкові В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі №808/807/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області по безпідставній та необґрунтованій відмові у задоволенні його запиту на отримання інформації від 15.12.2014 року про розмір заборгованості Якимівського орендного підприємства «Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» з орендної плати за землю. В обґрунтування позову зазначалось про те, що запитувана інформація є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», становить суспільний інтерес, оскільки за даними позивача зазначене підприємство визнано банкрутом, проте продовжує залишатись монополістом по наданню усіх видів житлово-комунальних послуг в смт. Акимівка.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 15.12.2014 року звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області із запитом на отримання інформації, в якому зазначив, що 11.12.2014 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області йому було направлено відповідь за результатами розгляду його звернення на неправомірні дії Якимівського підприємства «ВОЖКГ та ПО», в якому було зазначено, що станом на 01.12.2014 року підприємство має податковий борг з плати за землю, та посилаючись на Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив повідомити йому суму заборгованості вказаного підприємства з плати за землю. (а.с.5) Листом від 17.12.2014 року за №43/14/08-01-15-03-15 заявнику було відмовлено у наданні запитуваної інформації та повідомлено, що запитувана інформація щодо платника податку може бути надана за його письмовою згодою, як це передбачено п.п.17.19 п.17.1 ст. 17 Податкового кодексу України. (а.с.7).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Здійснюючи перевірку дій відповідача, як розпорядника публічної інформації, суд має оцінити їх на відповідність наступним критеріям: 1) правомірність інтересів, задля захисту яких розпорядник може обмежити доступ до інформації; 2) завдання істотної шкоди зазначеним правомірним інтересам в разі надання доступу до інформації; 3) перевага шкоди від розголошення над суспільним інтересом у наданні доступу до інформації.
У розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області є розпорядником публічної інформації. Проте, інформація, яку запитував ОСОБА_1, за своєю правовою природою є податковою інформацією, яку платник податків надає контролюючому органу для виконання функцій та завдань, передбачених Податковим кодексом України.
Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами. Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Відповідно до п. п.21.1.6 п.21.6 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи. Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами. Відповідно до пункту 63.12. статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Інформація щодо розміру суми заборгованості зі сплати орендної плати за землю Якимівського орендного підприємства «Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування» є інформацією з обмеженим доступом, яка, на думку колегії суддів, може бути надана іншим особам лише за письмовою згодою платника податку.
Позивач стверджував, що доступ до запитуваної ним інформації протиправно обмежено відповідачем, оскільки остання становить суспільний інтерес.
Статтею 26 Закону України «Про інформацію» визначено, що суспільно необхідною є інформація, яка є предметом суспільного інтересу, тобто така, що свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Зі змісту адміністративного позову не вбачається наявність наведених обставин, за яких запитувана позивачем інформація не підлягає обмеженню.
Позивач також посилався на порушення відповідачем, як розпорядником публічної інформації, положень частини 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до яких не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Проте, надання зазначеної інформації в інформаційному запиті не вимагалось.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі №808/807/15 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко