15 жовтня 2015 рокусправа № 404/54/15-а (2-а/404/128/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, ОСОБА_1
на постанову: Кіровського районного суду м.Кіровограда від 30 березня 2015 року у справі № 404/54/15-а (2-а/404/128/15)
за позовом: ОСОБА_1
до:Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси
про:визнання дій неправомірними та зобов'язання проведення перерахунку пенсії,
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо не врахування інших виплат при обчисленні розміру її пенсії та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси провести перерахунок та виплату призначеної їй пенсії з 09.03.2011 року, при проведенні якого врахувати інші виплати в сумі 8250, 51 грн., отримані нею протягом 2006, 2008, 2010-2011 років, з коригуванням та індексацією.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2015 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо відмови врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 інших видів заробітної плати - матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю, призначену на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням нарахованих сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексації заробітної плати згідно довідок управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 11-70/154-5254 від 27.11. 2014 року та довідки № 3644 від 01.12. 2014 року та провести відповідні виплати, починаючи з 01 грудня 2014 року. В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обгрунтовано посиланнями на норми ст..41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон 1058), згідно яких до доходу (заробітної плати), застрахованої особи для обчислення пенсії, враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, суд зазначив, що враховуючи дату звернення позивача до УПФ із заявою про перерахунок пенсії з наданням вказаних довідок - 03.12.2014 року ( а.с. 8) , суд приходить до висновку про те, що такий перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», має бути здійснений саме з 01. 12. 2014 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та ОСОБА_1 звернулися до суду з апеляційними скаргами.
Так, відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема, норм ст..ст. 33, 38 Закону України «Про державну службу», просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову - відмовити.
Позивач, в свою чергу, зазначає, що судом порушено норми ст.. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за вимогами якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Посилаючись на зазначене, а також вказуючи, що про порушення, допущені відповідачем, їй стало відомо лише у листопаді 2014 року, ОСОБА_1 просить змінити постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 30 березня 2015 року в частині дати, з якої необхідно провести виплати, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови суду в наступній редакції:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду у Приморському районі м.Одеси перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю, призначену на підставі ст.. 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням нарахованих сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексації заробітної плати згідно довідок, поданих до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси № 11-70/154-5254 від 27.11.2014 року та № 3644 від 01.12.2014 року, та провести відповідні виплати починаючи з 09 березня 2011 року».
Проти апеляційної скарги відповідача позивач заперечує, зазначаючи, що доводи управління Пенсійного фонду у Приморському районі м.Одеси не відповідають чинному законодавству.
У судовому засіданні позивач доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримала.
Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши позивача та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 09.03.2011 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та отримує пенсію державного службовця, призначену згідно Закону України «Про державну службу».
03.12.2014 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду з заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням інших виплат, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації грошових доходів, з яких нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, мотивуючи відмову тим, що відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Такі види виплат, як матеріальна допомога та індексація грошових доходів не передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу» як складові заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії.
Не погодившись з відповідачем, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога та індексація грошових доходів мають бути враховані при розрахунку пенсії, оскільки на них нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою ст.33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно абзацу 4 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, передбачені законодавством, що мають постійний характер. Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку (виплат, доходу).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що премії та індексація входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що матеріальна допомога та індексація, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, є правильним, оскільки перевага має надаватись не положенням Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про оплату праці", які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та стаття 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України (постанова від 20.02.2012р. у справі №21-430а11), рішення якого відповідно до ст.244-2 КАС України є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами владних повноважень.
Посилання відповідача на норми Закону України «Про державну службу» в редакції, що набрала чинності з 01.05.2014 року, не приймаються судом, виходячи з принципу дії Законів у часі, закріпленого ст.. 58 Конституції України.
Отже доводи відповідача не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, що виключає підстави для задоволення апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси.
Стосовно доводів позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону 1058 суми пенсій, нараховані, але не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, норми названої статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у яких йдеться саме про порядок нарахування пенсії позивача.
Доводи позивача стосовно того, що перерахунок пенсійних виплат слід здійснити з 09.03.2011 року не приймаються судом, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи, обрахунок пенсії позивача, що мав місце у 2011 році, здійснено відповідачем на підставі довідок Управління Державного казначейства у м.Одеса ГУДКУ в Одеській області від 09.03.2011 року № 28/11/58/1273 та № 28/11-58/1272 (а.с.59-61), у яких відсутні відомості стосовно отримання позивачем «Інших виплат», про включення яких до розрахунку пенсії точиться спір.
Як свідчать пояснення сторін, відомості стосовно наявності та офіційного підтвердження «Інших виплат» викладено у формі довідки Управління Державної казначейської служби у м.Одесі Одеської області від 27.11.2014 року № 11-70/154-5254 (а.с.13), яку позивач подав до органу Пенсійного фонду 03.12.2014 року.
Відповідно до п.п.3 п.2.1 р.ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, який поширюється і на осіб, пенсії яким призначаються згідно Закону України «Про державну службу», для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, які згідно з Постановою Правління ПФУ від 30.10.2008р. № 19-11 у даному випадку мали форму довідок від 09.03.2011 року. Як зазначено вище, відомості про «Інші виплати» названі довідки не містили.
Згідно п.п.4.1, 4.3 р. ІV названого Порядку Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсій, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, порушення прав позивача мало місце у грудні 2014 року, після отримання відповідачем довідки від 27.11.2014 року №11-70/154-5254.
Таким чином, підстави для зміни абзацу третього резолютивної частини постанови суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Дослідивши постанову суду першої інстанції в межах доводів, викладених у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 30 березня 2015 року у справі № 404/54/15-а (2-а/404/128/15) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
Ухвалу суду складено у повному обсязі 26.10.2015р.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко